Сумовитий гуморист із пісенною душею, істинно народний художник-характерник, котрому було підвладне все, за що він брався, Анато́лій Базиле́вич народився 7 червня 1926 року у Жмеринці.

Все найкраще в ньому - від батька, гострослова, гумориста. А від мами Ларочки - відданість родині. Малювати почав із двох років (батько зберіг перший твір сина!), згодом багато копіював.

З семи років Анатолій жив і учився в Маріуполі. Та війна поставила свою чорну мітку: родину вивезли на примусові роботи до Німеччини, де тато під час бомбардування загинув. Повернулися в Маріуполь, потім було навчання в Харкові.

І настала київська доба: спів і робота; пісень знав стільки, що за день не повторювався, як наші деякі ЗМІ. На щастя, сусідка познайомила 28-річного Анатолія з Іриною (Ірина Афанасіївна Федькіна, випускниця філологічного факультету Київського університету).

Покохалися й побралися. Жили у будинку художників на Філатова, у цьому ж будинку була його майстерня. Зміцніли два крила: успішна улюблена робота, адже його Швейк став хрестоматійним й дорога сім'я, проросли діточками - Олексієм та Іриною.

В імперії, де українофобія та зросійщення були державною політикою, Анатолій Базилевич працював над уславленням творів української літератури. Його унікальні образи членів «Кайдашевої сім'ї», «Старосвітські батюшки та матушки» І. Нечуя-Левицького, «Пан Халявський» Г. Квітки-Основ'яненка, драм Івана Котляревського, «Записки причетника» Марка Вовчка. Понад десять років працював над «Енеїдою» І. Котляревського. «Подібна робота трапляється художникові хіба що раз на життя», - признавався майстер. Ілюстрована ним «Енеїда» перевидавалася 17 разів. Часом за філіжаночкою теплого порто друзі навіть кепкували: «Дядю Толю, коли Ви вже прізвище зміните? Щоб було «Енеїда» Котляревського - Базилевського, або краще Котляревича-Базилевича.»

Твір «Енеїда» допоміг пильній сторожі порядку викрити «агалцєлага» українського буржуазного націоналіста: ним виявився Нептун, який на фоні морської блакиті тримав золотавий тризуб.

Отак, начебто й не жив, а вік пролетів. Часом Анатолій Дмитрович відчував, що за рейтингом всенародної любові він поза конкуренцією.

Підкосила смерть в автокатастрофі 35-річної дочки Ірини. Потім травма руки, спроби малювати негнучкими пальцями...

Помер Анатолій Базилевич на 79-му році 30 червня 2005 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.