У минулий четвер разом із черкаським Автомайданом і місцевою «Самообороною» Автомайдан здійснив люстраційний рейд обласною міліцією, прокуратурою, судами та Соснівським райвідділом Черкас, співробітники якого безпосередньо били наших активістів під час та після затримання 27-го січня 2014 р. і як на конвеєрі «шили» їм тоді кримінальні справи. За нашими даними, звільнити після тих подій мали б 62-х місцевих правоПохоронців, щодо яких ми маємо докази їхньої причетності до репресій проти активістів. Але за майже півтора року звільнили лише чотирьох (!), та й то «випадково» якраз напередодні нашого візиту.

Керівництво обласної міліції нам розповідало казки, що вони все ще проходять люстраційну «перевірку» і як тільки «зверху» дадуть команду, всіх їх буде звільнено. Але не потрібно чекати півтора року відповіді від свого керівництва, щоби звільнити своїх працівників за порушення статуту чи хоча б відсторонити від займаної посади, для чого були і є фактичні підстави! Звичайно простіше прикриватися люстраційним законом та прокуратурою, до якої ми в той день також навідалися.

Прокуратура ж жаліється на місцеві суди та суддів, які не хочуть виносити обвинувальні вироки підозрюваним міліціонерам. Список зі 62-х прізвищ ми передали безпосередньо в руки першому заступникові прокурора Черкаської області, який пообіцяв протягом декількох днів на нього відреагувати.

Наступна наша зупинка була вже біля сумновідомого всім апеляційного суду Черкаської області, голову якого Володимира Бабенка підозрюють у тому, що він тиснув на своїх підлеглих і вимагав прийняття «правильних» рішень, у тому числі і під час Майдану. Що відразу кинулося нам в очі, так це коштовні автівки, які стояли на парковці «лише для співробітників суду». Номера ми зафіксували і ще розбиратимемося, що ж це за такі «співробітники» черкаських судів катаються на новеньких «лексусах» та недешевих «тойотах» і «фольцвагенах»?

Лише ми зайшли в будівлю суду, як його виконувач обов'язків його голови просто втік на очах деяких наших активістів зі словами «Я нікуди не тікаю!». Отак-от і вір суддям. Потім нам все ж таки вдалося впіймати суддів Орленка та Суходольського, які виносили рішення тримати під вартою наших побитих беркутами активістів у січні 2014 р.

Перший, Орленко, втік, коли його почало всього трясти від розуміння того, що зараз хтось із ним же ж засуджених просто не витримає і почне втілювати в життя принципи прямого народовладдя, другий, Суходольський, чесно визнав, що незалежної судової влади в Україні немає, а тому вони виносили такі рішення під час Майдану, які потрібні були тодішній владі. Ще один «перл» від Суходольського, що, виявляється, він лишав під вартою наших побитих активістів... для ЇХНЬОЇ Ж БЕЗПЕКИ! От як! У кінці він видав, що вже написав заяву на звільнення, а ми проконтролюємо, щоб це бажання Суходольського було виконано.

Наприкінці ми завітали в кабінет судді Скляренко, яка нещодавно відмовила прокуратурі відсторонити від займаної посади співробітника МВС, підозрюваного у вчиненні протиправних дій проти активістів Автомайдану. Відповідь судді Скляренко була одна: «Це моє рішення не оскаржене, тому йдіть гуляйте. Все.»

Тут дійсно «все». Як бачимо, якщо МВС та прокуратура хоча б намагаються робити вигляд, що вони за покарання своїх співробітників та самолюстрацію, то судді все ще відчувають себе абсолютно недоторканою кастою, яка може порушувати закон і не нести за це абсолютно жодного покарання. Ну нічого, і не таких «торкали». Далі буде.