На Артемівському напрямку стало гаряче. Наші позиції «жарять» калібром 120 мм і вище. Мета очевидна.

По-перше – спровокувати наших на відкриття вогню і притягти в зону обстрілу наглядачів ОБСЄ. В ідеалі – підбити наших на локальні атаки. Справа в тому, що на відміну від дебальцевського плацдарму – тонкої кишки витягнутої у ворожий бік, зараз їм треба проламувати монолітну і добряче укріплену лінію фронту. А це – половину атакуючих винь і поклади. Атака на Мар'їнку показала: сподіватися на те, що наших стримають Мінські угоди, бойовикам не доводиться – пальнуть швидко і капітально.

Цей спосіб відомий ще із часів Цезаря – виманити противника на атаку, розбити, перейти в контрнаступ і прорвати ослаблену ділянку фронту. Тому піддаватися на провокації нам зараз не можна ніяк. Хай вони ідуть в атаки, б'ються таблом об наші укріплення, підставляють свої організми під наші снаряди та зазнають людських і матеріальних втрат.

Проте зараз знову починається золотий час для всепропальщиків і насзливальщиків. Можна знову починати розводитися на кшталт: «Наших давлять вогнем, чому Генштаб не задіє арту?», «Банкова свідомо нищить патріотів!», «Порошенко не відкриває вогонь, бо тремтить за липецьку фабрику» тощо.

Ви ж розумієте – одним бабло Москви відпрацьовувати треба, у других – рейтинги, вибори, боротьба за голоси та місця у Верховній Раді. У третіх просто з нервами негаразд. Ну, ви в курсі.