За останні пару років в Україні помітно зросла толерантність до прав ЛГБТ. Багато народних депутатів почали публічно підтримувати проведення «маршів рівності», які, за висловом одного депутата, мають на меті «відстоювання принципів рівності і поваги до прав кожної людини». А в українському сегменті інтернету та у друкованих медіа, виявляється, практично самі ліберали. Не бачив жодної статті від жодного помітного політолога чи журналіста (хіба пару твітів) проти маршу, самі схвальні відгуки.

Президент Порошенко висловився за забезпечення «конституційного права» на проведення подібних маршів. Втім, він не сказав про те, що ці марші відстоюють щось корисне, і навіть сказав, що сам не буде брати у них участь.

У цьому - різниця між позицією Порошенка і голів багатьох європейських держав, які беруть участь у ЛГБТ-парадах і виступають на них з привітаннями.

Безвідносно до оцінки гомосексуалізму, а згідно абстрактної логіки і з досвіду західних країн, можна спрогнозувати, що, в результаті подальших змін, або нинішній, або наступний Президент у близькому майбутньому вже не посміє сказати «я не буду брати участь у марші рівності» (який на той час вже мабуть буде називатися, як і скрізь у світі, «парадом гордості»), та ще й підсміюючись при цьому (подивіться запис відповіді Порошенка на запитання про марш).

Неважливо, що той Президент буде думати на цю тему. Просто він буде боятися ЗМІ, які у цьому випадку звинуватять його у дрімучості та усіх гріхах, і закличуть його наступного року взяти участь у параді. На ЛГБТ парад він може й не піде (це, все-таки, Україна), але відкрито виступати проти нього побоїться. Це наші ліберали-журналісти ще не відростили свої ліберальні зуби. А Guardian та CNN за таке будь-яку публічну особу, особливо президента-консерватора, з'їли би на сніданок.

Очевидно, що українська інтелектуальна еліта, у кращому разі, проходить етап дитячої хвороби лівизни. Ця ідеологія панує і у західних ЗМІ - там 90% ЗМІ є ліво-ліберальними. Щоправда, їх частка аудиторії - не 90%, а, у кращому разі, 50%. Решта 50% аудиторії дивиться, слухає і читає праві ЗМІ, які за кількістю складають хіба 10%.

Нинішнє панування лібералізму в українських ЗМІ викликане, зокрема, тим, що українські журналісти ще мабуть не встигли побачити усе багатство різноманітних позицій, які напрацював західний світ, і транслюють ідеї з перших-ліпших каналів та газет. За законами статистики попадаються їм у 90% випадків ліволіберальні ЗМІ. Та й на тренінгах та семінарах західні журналісти їм тільки такі ЗМІ і показують. От і виходить, що New York Times, це ж провідна світова газета, там же тільки правду пишуть. А CNN, вони вже транслювали Війну у затоці, коли ми тільки народилися. Хотів підказати, що дивитися і читати, але назви відомі, спробуйте лише ставитися до них без упередження і включити аналітичне мислення.

Друга причина - рефлекторна і непродумана реакція на агресію Росії. Якщо Путін обрав консервативну риторику в якості «ідеології», значить консерватизм - це зло. Відраза до підтримки Путіна Російською Православною Церквою і до антинародної позиції УПЦ-МП нашими володарями думок переноситься на християнство як таке, на «попів», «духовность» та «кадила».

Українець затиснутий у ідеологічні лещата двох антихристиянських ідеологій. Західна ліволіберальна ідеологія - чесна, бо антихристиянська за формою і суттю. А російська - облудна, бо використовує християнську атрибутику для корупції та військових злочинів. Ця облудність відштовхує українців, крім того, Європа та Америка нам зараз допомагають, отже їхня панівна ідеологія починає притягувати.

Треба відзначити практично повну відсутність роз'яснення цього моменту з боку українських церков. Православні і греко-католицькі священики відіграли видатну душпастирську роль під час Революції та відіграють її зараз під час військових дій. Можливо тому їхної уваги не вистачає на це питання. А можливо, вони не хочуть здатися євроскептиками під час війни з Росією. Але тут їх поведінка нагадує поведінку християнських церков на Заході, які почали бити в дзвони з приводу агресивної секуляризації суспільства вже після того, як ця секуляризація запанувала.