Держава фактично переклала витрати на утримання зведених за радянських часів будинків на плечі іхніх мешканців.

Верховна Рада України ухвалила закон під реєстраційним №1565 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Спікер парламенту Володимир Гройсман підкреслив, що "це ще один реформаторський закон, який повністю зруйнує монополію ЖЕКів", однак насправді до цього закону, який підписав президент Порошенко, є дуже багато питань.

Якщо раніше утриманням і ремонтом мали право займатися тільки юридичні особи, такі як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) ,та славнозвісні ЖЕКи, то тепер таке право матимуть і фізичні особи - підприємці.

За законом, усі власники квартир багатоповерхівок та нежилих приміщень - співвласники будинку (його приміщень, технічних мереж та обладнання) отримують в якості спільного майна права на земельну ділянки, на якій він розташований.

Усі співвласники багатоповерхівок повинні будуть визначитися із формою управління цими будинками.

Закон надає дві можливі форми управління багатоквартирним будинком:

- через ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку);

- через управителя (це фізична особа-підприємець або юридична, яка має підписати угоду з мешканцями про забезпечення утримання та ремонт спільного майна).

Фактично закон зобов'язує мешканців багатоквартирних будинків обрати одну з двох запропонованих форм. У тому разі, якщо вони з якихось причин не захочуть або не зможуть цього зробити, місцева влада призначить управителя сама.

Якщо мешканці з часом все ж таки виявлять бажання займатися утриманням свого майна, вони мають право відмовитись від послуг призначеного управителя. Хоча схеми, як це зробити, нардепи не прописали, як, власне, і прав, обов'язків і відповідальності управителя перед мешканцями. При відмові від послуг необхідно враховувати умови договору на утримання, там можуть міститися пункти про строк дії договору про утримання., та підстави для його розірвання. В тому разі, якщо співвласникам вдасться розірвати договір на утримання, порядок створення власного ОСББ або найм іншого управителя нічим не відрізняється від загального порядку, тобто створення власного ОСББ або найм стороннього управителя.

За законом, управитель діятиме від імені всіх співвласників, і йому фактично делегуються необмежені повноваження при укладанні договорів.

Важко уявити, як пересічний управитель будинку без необхідного досвіду зможе домовлятися про тарифи з енергокомпаніями, розбиратися з обслуговуванням ліфтів, самостійно ремонтувати сантехнічне обладнання, виконувати будь-які електротехнічні роботи.

Тарифи на обслуговування в будинках, призначених місцевою владою управителями планується регулювати у відповідності до методик затверджених державою. Наразі не має можливості визначити, хто зможе надавати більш якісні та доступні послуги - місцева влада чи приватні структури.

Є ризик, що керівними компаніями в результаті стануть ті самі ЖЕКи: таким чином, якість послуг залишиться тією самою, а грошей за надані послуги братимуть куди більше.

Однак і це не головне. За законом співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані, зокрема, забезпечувати технічне обслуговування будинку та, у разі необхідності, проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту та технічного переоснащення приміщень або їх частин; кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту та технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частці співвласника, яка визначається за метражем.

Тобто держава фактично переклала витрати на утримання зведених за радянських часів будинків на плечі іхніх мешканців, натомість нічого не інвестуючи в оновлення житлофонду.

Окрім того, в Україні ще залишилося неприватизоване житло. Вищеозначений закон фактично позбавив можливості таких людей приймати участь в управлінні майном. Виходячи з закону, такі громадяни можуть взагалі не сплачувати вартість комунальних послуг та компенсацій на утримання будівлі. Складається така ситуація, що замість мешканців неприватизованих квартир комунальні платежі повинна сплачувати територіальна громада (органи місцевого самоврядування) яка є фактичним власником неприватизованого житла.

За наявності неприватизованих квартир до співвласників такого житла належатимуть територіальні громади. Вони також, за законом, мають право і на голос при прийнятті рішень в управлінні багатоквартирних будівель. В зв'язку з цим постає питання, наскільки сумлінно будуть представлені інтереси мешканців неприватизованих квартир територіальними громадами. Наприклад, можливо таке, що гроші за комунальні послуги які мешканець неприватизованої квартири повинен перераховувати громаді, яка є власником квартири, будуть сплачені своєчасно, а та в свою чергу не буде сплачувати послуги з утримання будинку.

Введений в дію закон навряд чи підвищить якість надання послуг з утримання багатоквартирних будинків. Основною метою законодавця є позбавлення себе бюджетного тягаря, якій несе держава у вигляді компенсацій тарифів та низьких заробітних плат у сфері комунального обслуговування. Попереду нас чекає важкий шлях до світлого майбутнього українського комунального господарства.