Спритні маніпулятори привчають українців пишатися тим, чим пишатися взагалі не варто, зате на цілком типові для європейських країн явища навішують гидотний ярлик "как в Рассіі", щоб українці обходили те десятою дорогою і щоб їхня влада змушена була протистояти агресору зі зв'язаними руками, балансуючи на тонкому канаті.

Ми, наприклад, дуже пишаємося тим, що в нас, на відміну від РФ, є демократія і розподіл влади. Що в нас вибори і перевибори, і свобода слова -- хто що хоче, те й лопоче. Насправді, різниця між узурпацією влади в РФ і в Україні тільки в тому, що в РФ у президентському кріслі сидить ОДИН диктатор, якому правляче політичне угруповання делегувало екстраординарні повноваження, а нам на шию залізла ціла зграя узурпаторів (і "Приват", і "СКМ", і "РосУкрЕнерго"). І від того, що ці троглодити чубляться між собою, пересічним українцям ні холодно ні жарко. Як не пускали їх у соціальні ліфти, так і не пускають, як не було їм покращення життя, так і не стало.

А "свобода слова" під час війни обертається тим, що всі переміщення наших військ у Шустера на долоні і у хвельдмаршала Бутусова у мордокнижці. А під чесні вибори одна дуже патріотична команда вже засіває електоральне поле гречкою. В країні, де ледь не половина виборців готова продати свій голос за суму, менше 500 грн., і де голосують за того, хто голосніше всіх репетує в зомбоящику (узурпованому крупними ФПГ), вибори приводять не до оновлення влади, а до подальшої дестабілізації і невідворотного реваншу реакційних сил, що й сталося після "свята демократії" 2005-2010 р.р.

Насправді, ніякої демократії в нас немає і найближчим часом бути не може, бо немає в нас сильної національної буржуазії і міцного прошарку середнього класу. Тому плодами конституційної реформи насолоджується олігархія, яка виїдає країну до денця, ну і Кремль, звичайно. А деякі наївні особи носяться з цією демократичною бутафорією, як дурень з писаною торбою, і пишаються тим, що в нас -- не так, як у Росії, а так, як у Європі (ніби не було в Європі монархій і диктатур).