Вчора побувала на цікавому круглому столі з питань обов'язкового запровадження РРО (реєстраторів розрахункових операцій), тобто касових апаратів для малих підприємців. Власне, зараз це стосується, головним чином, дрібних торгівців. Те, що такий бізнес у нас жевріє, не секрет. В умовах кризи його прибутки впали за деякими даними на 25%. Встановлення касових апаратів для багатьох із них рівноцінно закриттю або переходу в нелегальний стан.

Вже відомо, що встановленя РРО не дасть збільшення податкових надходжень. Відповідне дослідження провела Державна регуляторна служба України. Згідно із цим же дослідженням, збитки, які потенційно може понести дрібний бізнес від обов'язкового впровадження РРО за найскромнішими розрахунками становлять близько 41 млрд грн. на рік, при чому з них 37 млрд ляже на найдрібніший бізнес – ринкових торгівців, кіоски, невеликі магазинчики і точки, які торгують роздрібним товаром. По суті, обов'язкове впровадження такого нововведення, якщо його уявити собі в реальності, призведе до вимивання цього сегменту з ринку і збільшення кількості безробітних, умовно кажучи, на півмільйона осіб. Що, звісно, потягне за собою зубожіння також і їхніх сімей, і відповідно зниження купівельної спроможності великої частини населення. Які наслідки це буде мати для економіки, здогадайтесь самі.

А проте така регуляторна реформа є однією з вимог МВФ. Її активно підтримують також представники великих супермаркетів і мереж (які зацікавлені у виживанні з ринку дрібніших конкурентів), а ще органи фіскальної і податкової служби (державі хочеться мати повний облік оборотів торгівлі, знати, що де і коли продається). Помітним лобістом цього закону є, наприклад, народний депутат від «Самопомочі» Андрій Журжій. Думаю, інакше ніж корпоративними інтересами його бізнесу це пояснити не можна. Бо важко уявити собі, щоб зубожіння півмільйона населення робилося в інтересах держави. Ну, і, звичайно, вже є охочі продавати касові апарати. Серед таких – декілька фірм, зареєстрованих чомусь в Донецькій області.

Загалом проблема виглядає, як завжди, складною і суперечливою. Впровадження регуляторних реформ проводиться в умовах кризи і серйозного спаду ринку. Ці реформи дорого обійдуться не лише дрібним підприємцям, але й державі, тому що адміністрування їх на сьогодні виглядає надзвичайно затратним. Звичайно, це відобразиться і на рівні життя суспільства.

Хоча на практиці, як показує досвід, люди завжди хочуть вижити. Велика кількість дрібних підприємців, скоріш за все, не зможе встановити касові апарати і не захоче це робити, а буде шукати шляхи обійти законодавство. Відтак, знову і знову в нашому суспільстві буде утверджуватися думка, що закони – то зло, що більшість із них мають репресивний характер і що їх можна не виконувати. Отак і формується наша правова культура.