Перше, що робить українець, коли йому з неба впало трохи грошей – споруджає або апгрейдить паркан довкола господи. Такий, знаєте, аж ніяк не символічний. Із колонами й гранітними вставками, бутовим каменем, силікатною цеглою, гофрованим алюмінієм чи лакованим штахетником. Ну, це важко описати, бо мода на паркани змінюється від року до року і від місцевості до місцевості. Можна ходити, їздити в тури вихідного дня й знімкувати.

При цьому у дворі так само може залишатися хата-розвалюха чи недобудова, нечищена криниця, чи звалище іржавих порослих бур'яном автівок тощо. Вас це не повинно хвилювати. Ви, власне, цього і бачити не повинні, на те і паркани.

Згадалося після кількох дописів у стрічці про те, що недовіра в суспільстві – дорога технологія. Давня це традиція, друзі. Дуже давня. 

Ну да, ми ж Ґардарікі, що ж.