Хто б і що не говорив про корупцію і як би з нею не боровся, але той факт, що вона пронизала все суспільство без жодного винятку, свідчить про одне: корупційні зв'язки в певний момент перетворилися з виразки/збочення/відхилення на спосіб життя. На спосіб життя, без якого в нашій країні не працює нічого.

Тобто, якщо забрати зараз корупцію, то з'ясується, що в лікарнях не лікують, у паспортних столах не прописують, а малому бізнесу не дають дозволу на існування тощо, тощо. І від самого початку треба здавати собі справу з того, що корупція не десь окремо, не якась специфічна вада в певних сферах, яку можна локалізувати, когось посадивши, когось звільнивши, когось налякавши, а головний, а найчастіше єдиний спосіб вирішення справ. Корупція навіть там, де її бути не мало би - в людських стосунках, в почуттях і навіть людських мріях. Тому що мрії, блдь, неможливо іноді втілити без корупції :) Це повітря, яким дихають усі без винятку.

Корупція - це суспільна наркоманія. Єдина відмінність, що корупцією неможливо займатися на самоті. Хоча наркоману для того, щоби вмазатися теж потрібні інші люди. Корупція - це завжди зв'язок мінімум кількох людей. Тому теоретикам і практикам боротьби з корупцією варто було би підчитати довідники з наркології. Може, там знайдуться потрібні методи.

Думаю, тут доречні паралелі і з "ломкою" (абстинентний синдром), і зменшенням шкоди, і реабілітацією... А іноді здається, що корупцію просто треба легалізувати, як проституцію. Ну, подумайте: яка альтернатива корупції, якщо уявити, що її раптом у нашій країні подолали? Шведський соціалізм? Воєнний комунізм? Сталінські репресії? Це проблема медична, тому й запрошують іноземних "лікарів".

Але! Це найзахопливіша з усіх можливих справ - подолання самого себе. Уявляєте, існує у світі країна, де живуть люди й у всіх - трипер. Це про нас.