Німецька система «відкритих списків» на практиці виявилася калькою виборчої системи, за якої відбувалися вибори в Російській Федерації. Про це читайте у дослідженні Українського центру суспільних даних.

З часу круговерті з виборчим законодавством серед експертів і практиків виборчого права налагодилася комунікація у соціальній мережі. Нижче даю без правок текст який буде вкрай цікавий народним депутатам України при нинішньому голосування за законопроект 2831-3. Нагадую, мова про законодавчу ініціативу котра має закріпити повністю партизовані місцеві вибори, без соціальних ліфтів та головне - всупереч суспільній ідеї і вимозі Майдану в частині «відкритих списків», де виборець а не партія встановлює, хто саме має представляти його інтереси у місцевих радах: «Дуже дивні метаморфози виборчих систем відбуваються під час прийняття законів у Верховній Раді.

На пам'ять приходять події 90-х років, коли в Україні вирішили відмовитись від мажоритарної системи (зробили велику помилку). Тоді активно рекламували змішану систему виборів, апелюючи до успішного використання її у Федеративній Республіці Німеччини.

Але, в результаті, депутати ухвалили закон, який в реальності запроваджував виборчу систему, по якій відбувалися вибори в Російської Федерації у 1993 р. Така система передбачала змішану незв'язану систему - коли кандидат може одночасно балотуватися по одномандатному округу і у партійному списку. Тобто, якщо він вигравав у окрузі, то його місце у партійному списку займав наступний, і весь список посувався.

Щось схоже відбулось і зараз. Всі невиправдано захоплено рекламували виборчу систему з «відкритими списками», хоча вона має багато недоліків.

Але, в кінцевому варіанті, у першому читанні був затверджений законопроект про місцеві вибори з дивною системою, яку чомусь назвали «британсько-німецькою». Хоча вона не має стосунку ні до британської мажоритарки, ні до німецької змішаної системи.

І тут російські колеги підказали, що запропонована авторами законопроекту №2831-3 модель не є оригінальним винаходом, а є фактично копією виборчої системи, за якою раніше обиралися, зокрема, депутати Законодатєльного Собранія Санкт-Петербурга та городской думи Тульська.

Хоча є невеликі відмінності, із тим, що пропонує 2831-3. Так, у росіян балотувалися «територіальні групи», які були прив'язані до певних територій з приблизно рівним числом виборців (фактично округів). Тобто, у бюлетені були вказані: назва партії, трійка лідерів списку та конкретний кандидат, який закріплений в окрузі. Якщо партія долала виборчий бар'єр, то трійка лідерів отримувала мандати в першу чергу, а решту мандатів ділили між собою кандидати, які були «прикріплені» до певних територій - за таким же принципом, що пропонують і у нас.

Російські експерти стверджують, що в такій системі дуже легко робити махінації і фальсифікації, і в Росії дуже добре навчилися це робити. Російські технології «коригування» виборів саме у такого плану виборчій системі можуть бути з легкістю застосовані і у нас».

Для особливо допитливих, хто хоче почитати, як на практиці, виборча система запропонована на розгляд парламенту України спрацювала у Росії - блог російського експерта по виборах Аркадія Любарєва.

А тим часом, запасаємося попкорном, вмикаємо канал «Рада» і чекаємо чи здригнеться рука депутата при голосуванні за недолугий виборчий закон, та ще й на додачу з російськими коренями...