Боротьба з безкарністю правоохоронців має бути закладена в його фундамент.

Початок роботи нової патрульної поліції минулими вихідними дав надію киянам та деякою мірою всім українцям на успіх реформи правоохоронної системи.

Дійсно, перші результати нововведень доволі промовисті. Пройшовши інтенсивний вишкіл за участю закордонних інструкторів, на вулиці столиці вийшли нові поліцейські, які з часом повністю замінять старий склад міліції. Вони молоді, мають відмінну фізичну форму, а деякі вже почали неофіційно звітувати перед суспільством в соціальних мережах.

Багато років правозахисники зокрема та суспільство в цілому спостерігали за неприпустимим свавіллям міліції. Смерть під час затримання студента Ігоря Індило, зґвалтування Ірини Крашкової у Врадіївці, побиття та розстріли учасників Євромайдану - лише деякі з прикладів порушень прав людини з боку міліціонерів.

Нещодавно опубліковане дослідження Amnesty International демонструє, що кожен третій українець напряму чи опосередковано стикався з катуваннями з боку правоохоронців та боїться катувань при затриманні. Рівень довіри до міліції упродовж багатьох років був катастрофічно низьким через її корупцію та непрофесіоналізм.

Тому перетворення міліції радянського зразку на дійсно сервісну службу, яка була б підконтрольною суспільству, стало мрією багатьох українців. Але без дієвого механізму, який би дозволяв запобігати можливим зловживанням з боку правоохоронців, ця мрія може так і залишитися мрією.

Очевидно, що нові поліцейські мотивовані працювати якісно інакше та дійсно професійно, як через захват, з яким мешканці столиці зустрічають їх, так і через достойні зарплати. І зараз не хочеться навіть припускати, що вони здатні на порушення, але є загально відома істина: жодна система не застрахована від збоїв.

Убезпечити громадян від порушень з боку поліції можна у тому разі, якщо кожен правоохоронець-порушник буде покараний, а інші знатимуть про незворотність покарання, встановленого за результатами належного розслідування. Наразі роль проводити останні надана Генпрокуратурі, яка на практиці не здатна ефективно та неупереджено виконувати ці функції через свої тісні зв'язки з Міністерством внутрішніх справ.

Так, згідно з нашим опитуванням, 53% українців не довіряють Генеральній прокуратурі. При цьому тільки 5 % вважають, що правоохоронці завжди несуть покарання за такий грубий вид порушень, як катування. Серед головних причин респонденти назвали корупцію, кругову поруку та конфлікт інтересів.

Має бути створений механізм, який замінить Генпрокуратуру та відповідатиме міжнародним стандартам. Державне бюро розслідувань (ДБР), передбачене новим Кримінальним процесуальним кодексом, має шанс стати таким механізмом.

Але якщо закон про Національну поліцію було ухвалено для забезпечення законності роботи нових поліцейських, розгляд закону про ДБР, також запланований на минулу п'ятницю, був перенесений.

Важливо пам'ятати, що реформа правоохоронної системи це довготривалий процес, а боротьба з безкарністю має бути закладена в його фундамент.

Тому народні депутати не повинні спочивати на лаврах через ефектну появу нових поліцейських і відкладати у довгий ящик створення інструменту, який дійсно захистить мрію суспільства про підконтрольну йому поліцію.