Зрештою, не все так погано...

Потелефонували із «Радіо Свобода» із запитанням про сексизм в Україні. Певно, приводом стала ця ідіотська квота на депутатів-жінок.

Отже, сексизм в Україні – це з розряду «і ми, Химко, люди». Ідемо ж в Європу. А що в Європі? Борються із сексизмом. Гайда й ми теж – дарма, що його немає, будемо боротися, раз Європа бореться.

...У сексизмі

Хто сумнівається у тому, що в Україні немає сексизму – зайдіть до будь-якого гаражного кооперативу і помилуйтеся на чоловіків, які там практично живуть – таких собі гаражних емігрантів, те саме на рибалці. Чоловіки тікають із хати, бо там їм не залишається простору для життя. Це сексизм? Чоловіки пізніше ідуть на пенсію – і в законі спеціально написано, що це не є дискримінацією (наші депутати взагалі можуть прийняти закон, що чорне є білим), чоловіків призивають в армію – і це не є дискримінацією.

Намагання все, що склалося в Україні століттями, запхати у прокрустове ложе і поміряти примітивною лінійкою «борців» та «борциць» із чимось там було б смішним, якби не було небезпечним.

Згадується оповідання Роберта Шеклі про планету, де жили колоністи, а потім до них прилетіли із Землі з перевіркою, і вони стали переживати, що не пройдуть перевірки – адже в них немає злочинців і, відповідно, ув'язнених. Усім колективом умовили одного дядька стати злочинцем. А він утік до лісу, а коли із Землі прилетів чиновник на перевірку, він вийшов із лісу й убив цього чиновника. Шеклі – неймовірно мудрий письменник.