Українці дуже люблять вигадувати собі кумирів. А потім розчаровуватися в них. І чим вище ми піднесемо кумира до небес, тим сильніше в ньому розчаруємося. Це ніби хобі в нас таке.

Ми дуже довірливі і хочемо вірити лише у доброту і справедливість. Але, хто ж нам винен, що довіряємо, але не перевіряємо.

За останні півтора роки в нас кумирів було, певно, більше, ніж за всі роки незалежності.

Парасюк - гарний, сміливий хлопець з Майдану. Фраза про "переломив хід історії" так заїздила усім вуха, що в якийсь момент почали шукати, до чого б то причепитися. А Володя і не змусив довго чекати: історія з пораненням і госпіталем, витівки у Верховній Раді, безглузді репліки, неоправдані закони. Так, він ще молодий, але кожен його крок сприймається, як підстава і "#зрада". Тепер для більшості Парасюк - прихвостень, а не революціонер.

Потім до небес піднесли олігарха Коломойського, який уберіг Дніпропетровщину від сепаратистів, не пустив війну у область, тримав фронт. Однозначно - герой. Поки він не показав іншу свою сторону. Тоді одразу з героя ледь не усієї України перетворився на хамуватого, самовпевненого олігарха, який грабує країну. Доколє?!

Журналісти Мустафа Найєм і Сергій Лещенко до свого депутатства, історії з зарплатами та голосуванням за закони, які не влаштовують громадськість, були чи не найбільшими героями, борцями з системою і викривачами злочинів влади. Але, якщо хочеш бути героєм, потрібно готуватися до того, що будь-який необережний чи хибний крок скине тебе на дно людської довіри. У соцмережах ще опоненти масла у вогонь підливають, спробуй тут розібратися хто правий, а хто зрадник?

Але нового героя довго не потрібно шукати, самі вимальовуються. Міхо. Радник Президента, той, хто зробив з Грузії квітучу країну, розумний, дотепний, харизматичний. Саакашвілі таким був до першого хибного кроку. А такий крок він зробив дуже необережно і, можливо, необдумано.

А на горіхи є за, що отримати. Він продемонстрував, як одне неправильне призначення може боляче вдарити по рейтингах і довірі. Полетіла корона і з дніпропетровської верхівки, яка створила політичну партію "Укроп". Їм взагалі не потрібно було робити зайвих кроків. Просто, вигадати гарну передвиборчу програму, і граючи на патріотичних почуттях, вони б і так мали шанси пройти. Але "укропи" обрали старий, заїжджений спосіб - безкоштовні пайки з їжею.

Ми кажемо, що зовсім не схожі на росіян. А самі обираємо кому дозволимо топтатися по собі, і закриваємо очі на усе, що робиться неприховано. От у Чернігові (це тільки через те, що пайки дають саме у Чернігові) деякі люди доводять, що безкоштовно готові їсти і з лопати. Але у чергах за продтоварами стоїть і молодь.

І головний кумир минулого року - Президент Петро Порошенко. Він впав у немилість одразу після "виборів в один тур". Спочатку всі люблять, вірять, а потім шукають промахи і розчаровуються через обіцянки.

Згідно опитуванням, яке провів з травня по липень КМІС, найбільше українці незадоволені роботою Порошенка і Яценюка. Але, водночас, якби вибори провели у липні, то БПП і "Батьківщина" ділили б між собою першість.

Отак, поки ми шукаємо, з кого зробити героя, нам замість завершення АТО, яке "має тривати години, а не місяці", говорять, що потрібно навчитися жити з війною. Нас купують кілограмом макаронів і банкою консервів. Наших справжніх героїв, які не дають приводів до розчарування, не помічають у провладних кабінетах.

Скільки ми ще ставатимемо на ті самі граблі, поки політики обливають один одного багном у Facebook, а потім п'ють разом на тусовках чи корпоративах?