Велична секвоя висотою в кілька десятків метрів названа на честь американського генерала, героя Громадянської війни (це Гранта, є ще Шермана). Вона – не лише пам'ятник конкретній людині, вартій увічнення, але й приклад людської пихи.

Вільям Текумсе Шерман (1820 – 1891) – один із найталановитіших і найуспішніших генералів Громадянської війни 1861–1865 років, надто серед «юніоністів». Знаний сповідник так званої тактики спаленої землі й автор вислову «Війна – це пекло». На відміну від багатьох своїх колег, послідовно і принципово не брав участі в політиці, а на спроби висунути його кандидатом у президенти відповів відомою категоричною відмовою

На момент народження генерала дереву вже було десь півтори тисячі років. Його яскраве героїчне життя, тривалістю кілька десятків років, – лише мить в існуванні дерева. І навіть тих більше ста років, які секвоя нібито носить ім'я генерала, для неї сміховинно короткий епізод. Це найменування не більше ніж випадкова зустріч двох подорожніх, які ніколи більше не перетнуться на своєму шляху.

Уліс Сімпсон Ґрант (1822 – 1885) – полководець «юніоністів» і 18-ий президент США. На противагу військовій славі, його політична кар'єра не була такою ж успішною, а комерційна скінчилася фіаско. На схилі літ збанкрутілому героєві війни допомагав його друг Марк Твен, зокрема – зі спогадами. На світлині старий Ґрант саме працює над ними наприкінці червня 1885, менш ніж за місяць до своєї смерті.

Секвоя стоятиме на цьому місці, навіть коли всі забудуть, що її називали іменем якогось героя. Вона ростиме там навіть коли вже не згадуватимуть не лише цього героя, але й війну, що зробила його вартим пам'яті. Коли вже навіть не буде країни за яку він проливав свою кров. Секвоя може стояти на тому ж місці навіть тоді коли на цій землі взагалі не стане істот здатних пригадувати.