Опитування громадської думки, проведене в липні фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова, продемонструвало абсолютно нову цифру ставлення українців до НАТО: якби в Україні цього року оголосили референдум з питання вступу до НАТО, 64% (від тих, хто візьме участь у голосуванні) громадян проголосували б за вступ до Північноатлантичного союзу.

Протягом багатьох десятиріч ця цифра здавалася недосяжною. Але російське вторгнення до України зруйнувало всі радянські пропагандистські міфи, які довгі роки залишалися головним дискурсом у ставленні більшості громадян України до власної безпеки. Не НАТО напало на Україну, а «братська» Росія. І не НАТО намагається «втягнути» Україну у свої військові операції, а українці хотіли б, щоб країни НАТО втрутилися б у війну, яку веде Росія. НАТО наочно довело, що може забезпечувати безпеку тих, хто до нього приєднався - агресор навіть і не думає порушити кордони цивілізованого світу. А українці, на жаль, поки що поза цими межами.

Ну і заодно виявилися абсолютно нереалістичними запевнення тих, хто радив не дратувати Росію можливим вступом до НАТО - тоді вона може «неадекватно» відреагувати. Ми й не дратували. А вона і так неадекватно відреагувала. А от якби вступили б - відреагувала б адекватно. Російські солдати сиділи б удома. А Крим і Донбас залишалися б українськими.

І зараз над Севастополем майоріли б не прапори зрадників із Чорноморського флоту Росії, а прапори Військово-морських сил України. І, звичайно, прапори наших союзників із країн НАТО, які допомагали б нам захищати кордони цивілізованого світу від російського авторитаризму.

Так, 64 відсотки - це ще не остаточний перелом. І навіть 90 відсотків - а будуть і вони - не стануть переломом, бо для вступу до НАТО нам необхідно тепер вирішити проблеми власної країни, забезпечити її обороноздатність і територіальну цілісність, остаточно розірвати всі зв'язки з Росією аж до краху злочинного режиму цієї країни і одужання її суспільства. Але сам факт того, що українці починають мислити реалістично - це вже половина успіху. А друга половина - це готовність НАТО до прийняття України до своїх лав. За це варто боротися.