В останні дні нова патрульна поліція вкотре гучно заявила про себе. Шпальти усіх ЗМІ облетіли новини про затримання на дорогах осіб недоторканних – скандального нардепа Сергія Мельничука та віце-президента УЄФА Григорія Суркіса.

Як виявилося, Мельничук керував транспортним засобом без прав і техпаспорта, а на автівці Суркіса були незаконно встановлені спецсигнали. Сама процедура зупинки VIP-водіїв була знята на фото та відео і розлетілася по усіх ЗМІ.

Загалом подібний підхід до патрулювання вулиць цілком правильний, і подібні дії поліції можна лише вітати, але чомусь не покидає відчуття, що все це певною мірою зрежисоване дійство, мета якого зайвий раз попіарити нову патрульну поліції та міліцейські реформи Авакова і Згуладзе.

Ні для кого не секрет, що дореформенні ДАІшники чудово знали, кого на дорогах можна зупиняти, а кого ні. Номери машин різного калібру VIP'ів ДАІшникам були добре відомі, а якщо і траплялася оказія з зупинкою подібних персон, то інцидент вичерпувався побажанням щасливої дороги. Зараз же складається враження, що нові поліцейські отримують правильні наводки, кого можна було б публічно підзупинити, та де можна виявити незначні правопорушення та під камерами скласти протокол. Що ж стосується, наприклад, пана Мельничука, який давно пересварився і з колишніми партнерами "радикалами" і з усією правлячою коаліцією, є фігурантом гучної кримінальної справи, то потролити його ще й зупинками на дорозі взагалі справа свята.

Скандальний нардеп Сергій Мельничук

Можна не сумніватися, що днями ми станемо свідками чергової зупинки поліцією на дорозі якогось VIP`а, але не надто VIP'ового, що зайвий раз продемонструє сміливість та принциповість нової патрульної поліції.

Це все звісно дуже добре, але не можна не відзначити, що цього аж ніяк не достатньо, аби можна було говорити про серйозні реформи в МВС. Поки що, на жаль, ми всі спостерігаємо радше імітацію грузинських реформ правоохоронних органів, ніж реальні реформи.

Нагадаємо, що реформа в Грузії, яку зараз намагаються повторити українські правоохоронці, аж ніяк не обмежувалася перейменуванням міліції на поліцією, новою формою та новими офісами. В Грузії наприклад для боротьби з вуличною злочинністю в усіх місцях великого скупчення людей були встановлені камери спостереження, на що було витрачено неабияку суму грошей. В результаті кожен потенційний правопорушник – від грабіжника до звичайного хулігана - чітко розумів, що всі його дії фільмуються і уникнути покарання буде вкрай важко.

Інший приклад – боротьба з кишеньковими злодіями у грузинських містах. Там величезна кількість правоохоронців була кинута на те, аби спровокувати їх до злочинів. Підсадні пасажири громадського транспорту свідомо демонстрували потенційним крадіям гаманці, що недбало стирчать з кишень і сумок, а потім хапали злодюжок на гарячому, після чого їх чекала або тюрма, або вічні гастролі до інших країн, бо ставало зрозуміло, що в Грузії на кишенькових крадіжках уже не розживешся. В результаті криміногенна ситуація в країні дуже серйозно змінилася на краще.

Українська ж поліція поки може похизуватися хіба що красивою формою, новенькими авто та протоколами на злісних порушників ПДД суркісів та мельничуків. Але суспільство чекає від поліції значно і значно більшого, і в відомстві Арсена Авакова мають чітко усвідомити, без нових підходів до боротьби зі злочинністю всі розпіарені реформи так і залишаться красивим фасадом недобудови.