Кажуть, що в народних фронтах, які наприкінці Перебудови виросли, немов гриби після дощу, на теренах республік колишнього СРСР (включно з нашим Рухом), було повно сексотів. Система, відчуваючи наближення краху, пішла давно відомим, перевіреним шляхом: якщо процес неможливо зупинити, його треба очолити. Якщо неможливо зупинити крах соціалістичної економіки, піднесення національно-визвольних тенденцій і розвал Імперії, треба забезпечити як мінімум м'яку посадку. Те, що здавалося абсолютно спонтанним, породженим ініціативою "знизу", було цілком керованим і контрольованим "компетентними органами".

Але історія, як відомо, нічому не вчить. Знаючи, яку фатальну роль грає Кремль і його агентура в Україні, люди все рівно з величезним подивом спостерігають, як розшиваються й роздуплюються деякі персонажі, що вдавали з себе героїв-волонтерів. Ніхто на початку війни не цікавився простим питанням, а з якого це дива ціла купа промосковських персонажів, які слова з себе державною мовою видавити не спроможні, і які ніколи не цікавилися ні політикою, ні проблемами національного відродження, ні сіло ні впало "полюбила щирим серцем велику Руїну" -- і кинувши всі свої справи, побігла ризикувати життям на Майдан чи на фронт?

Я розумію, що в житті трапляються різні метаморфози. Але ж навіщо неофітів, які довели, що далі свого носа бачити не здатні, пускати попереду і робити з них духовних лідерів та моральних авторитетів, затерши на маргінес справжніх авторитетів, які не втомлювалися попереджати про московську загрозу і як могли боронили національні цінності?

Однак, наївності нашої публіки немає меж. Тому її чекає безліч приголомшливих сюрпризів. Система ж, яка вгробила нашу націонал-демократію, нікуди не ділася. Ну, може, трохи збавила оберти. Але архіви не горять, агентура не палиться. А Контора знай собі працює на благо русского міра, який, схоже, готує нове переформатування (за наш рахунок, як завше).