Я вирішив наполегливо її шукати на столичних вулицях. І я знайшов. Але не мову. Ганьбу. Яка мене страшенно розчарувала.

Бо, як виявилося, вуличний Київ уже цілком російськоязичний. Він уже навіть не двомовний. Оскільки молодь віком до 30 років, на звернення українською мовою, поголовно відповідає російською. 

Якщо серед старшого покоління ще можна зустріти 50/50, то серед молоді зась. У той час, коли Схід України звинувачують у слабохарактерності щодо протистояння русифікації, то Центр України у цьому плані - взагалі безхребетний. 

Ба більше, на вулицях мого міста Рубіжне (не говорячи уже про північ Луганщини - Слобожанщину (мою Батьківщину)) можна почути більше української мови, ніж у Києві. 

І що це значить? Чи не те, що поки я на східному кордоні намагаюся не омоскалитися, а позаду мене доморощений москаль уже встиг окопатися?! Не смішно... 

Після свого дослідження ділюся враженнями зі знайомою. Вона каже, сьогодні українську мову на вулицях міст можна почути, мабуть, лише на Галичині. 

Мені аж ніяково стало. Думаю: а як і там зась?...

Андрій Сокирка