Достатньо в будь-який момент включити якийсь український музканал і послухати, що там зараз в ротації, як мимоволі впадаєш у ступор. Якісь "Аферистки" на матрасике-трасике, плывут к какому то Стасику... Якась "мокрая дефачка танцует и сохнет, Потап и Настя "отменяют конец света и обьявляют лето"... Нічого особистого, просто три пісні підряд з вечірньої ротації... Якийсь особливий, законсервований світ кітчу, солодкого баблгаму і попкорну, в якому немає реального змісту життя. Поп-культура продукує терабайти красивого сміття, яким забиває свідомість молодого покоління.

Якщо ці сонграйтери називають свої опуси віршами, а себе поетами, то хто тоді я і чим займаюсь? І, головне, кому це потрібно, коли ВЕСЬ інформаційний простір заточений під інше... Пубертантна субкультура домінує всюди... Далеко не всім суджено вирости... Підлітковою свідомістю найлегше маніпулювати. Усе так геніально просто, аж кричати хочеться. Та чого він вартий, голос волаючого в пустелі...