На сьогодні є всі підстави для зменшення вартості хліба на внутрішньому ринку. Проте ані Антимонопольний комітет, ані профільне Міністерство ніяк не реагують на стримування цін.

Наразі спостерігається динаміка зниження цін на зернові культури від 0,5 до 3 % на світових ринках та від 3 до 7% на внутрішньому. Тобто, ціна на сировину зменшується, її дефіциту на ринку немає (навпаки є надлишки); ціни на електроенергію, природний газ для промисловості зменшуються; вартість транспортних послуг - також у силу здешевлення паливно-мастильних матеріалів як на міжнародному, так і на внутрішньому ринках; заробітна платня тримається на фіксованому рівні. Тобто, дешевшають усі складові вартості хлібу на внутрішньому ринку, але ані Антимонопольний комітет, ані профільне Міністерство ніяк не реагують на те, що не дешевшає вартість кінцевого продукту.

Оскільки Антимонопольний комітет не встановлює, не регулює і не контролює ціни на товари агропромислового комплексу, розглядаючи питання обґрунтованості цін лише за умови порушення законодавства про захист економічної конкуренції, було б логічно, якби АМКУ надав рекомендації виробникам та торговим мережам знизити ціни пропорційно до умов ринку. Адже підстави для зниження цін очевидні.

Це був би закономірний результат розвитку в Україні ринкових відносин. Однак фактична ситуація нагадує ринок роздрібної торгівлі пальним, де основним фактором стримування цін трейдери називають начебто накопичені запаси раніше закупленої сировини за вищими цінами.

Разом з тим, в Мінагрополітики до кінця року очікують ще й зростанні цін на хліб у зв'язку з сезонними явищами. Цікава закономірність: коли ціни на міжнародних ринках зменшуються, на внутрішній ринок ці коливання впливу не мають, а ось сезонний попит взимку, неодмінно позначається на зростанні цін. Цинічно. За таких умов про ринок, конкуренцію виробників говорити можна з натяжкою - натомість в очі впадає швидше мовчазна згода Антимонопольного комітету на антиконкурентні дії виробників. Тому реформи в організації роботи АМКУ теж відбуваються занадто мляво, наслідком чого є беззахисність споживачів перед торговельними мережами.

Поряд з цим важливо зауважити, що зменшення вартості сільськогосподарської продукції на міжнародних ринках, не відображаючись на внутрішніх споживачах, негативно впливає на здоров'я економіки країни. Платіжний баланс України в цьому, минулому та в наступних роках напряму залежить від сільського господарства, вихід продукції якого на зовнішні ринки дозволяє, за відсутності інвестицій, забезпечувати потребу імпорту у валюті.

На сьогодні ж обсяги виробництво сільськогосподарської продукції не здатні забезпечити необхідний Україні обсяг валюти, оскільки вартість товару зменшується, й оскільки така динаміка матиме місце і в наступному році на тлі зменшення обсягів зовнішньої фінансової допомоги особливо важливим вже зараз стає питання наповнення бюджету за рахунок внутрішніх надходжень, розвитку внутрішнього виробництва ліквідної та конкурентної на зовнішніх ринках продукції.