Щороку у вересні світові лідери з'їжджаються до Нью-Йорка на тиждень, сповнений виру подій, що є дипломатичним еквівалентом "швидких побачень". Ласкаво просимо до Генеральної Асамблеї ООН, або ГА ООН, як неформально називає її наша дипломатична спільнота. Десятки кортежів мчать містом "Великого Яблука" у напрямку штаб-квартири ООН, розташованої в Затоці Черепахи, і звідти, залишаючи іншу частину жителів міста стояти у величезних дорожніх корках. Країни орендують цілі поверхи в готелях, щоб облаштувати конференц-зали й тимчасові робочі місця. Члени делегацій цілодобово працюють, готуючи матеріали для президентів, глав держав, міністрів закордонних справ, чиї рухи, в свою чергу, координуються з точністю до хвилини. Навіть паркування літаків офіційних делегацій і державних літаків в аеропорту Кеннеді - складна хореографія і ретельно продуманий сценарій.

Цього року, на тлі всього цього шаленства, Україна постійно була в авангарді наших дипломатичних зусиль. Ви спостерігали це у промові Президента Обами, яку Президент Порошенко у своїх коментарях американським ЗМІ назвав "дуже сильною". Ви бачили це під час зустрічі віце-президента Байдена з Президентом Порошенком, де ми зробили нову заяву про те, що Сполучені Штати нададуть Україні нові радіолокаційні системиконтрбатарейної боротьби з метою допомогти Україні технікою для успішнішого захисту її суверенної території. Ви бачили це і в заклику до звільнення Надії Савченко, висловленому послом Самантою Пауер в рамках її кампанії #Freethe20.

Але, мабуть, важливішими навіть за офіційні заяви, зроблені в залі Генеральної Асамблеї, були зустрічі за лаштунками, де лідери могли поспілкуватися на особистому рівні, без додаткового персоналу і дипломатичних формальностей. Ось, наприклад, дружні обійми Саманти Пауер з Президентом Порошенком перед обідом у Генерального секретаря ООН або тепла розмова між нашими двома президентами в кулуарах під час зустрічі миротворчих лідерів на найвищому рівні. Це дуже символічно для відносин між нашими двома країнами і нашої незаперечної підтримки демократичного успіху України.

Цей успіх базується на засадах ідеалів, які ми поділяємо з українським урядом і народом, - тих ідеалів, про які говорив Президент Обама у своїй промові, які український народ знову і знову готовий відкрито відстоювати і за які готовий боротися. Коли корумпований уряд прагнув придушити ваші основні свободи, ви стояли на Майдані й вимагали кращого майбутнього. Коли Росія вторглася до Криму і Східної України, відважні українці віддавали свої життя на лінії фронту, захищаючи свою країну. На Банковій, у Раді, Кабміні, ГПУ, міністерствах та обласних адміністраціях є сміливі реформатори, що рухаються вперед з метою створення відкритого і прозорого уряду, підзвітного народові. Це зміни, які ми підтримуємо і в які ми віримо.

Але ці зміни - робота не тільки для світових лідерів і високопосадовців. Вони залежать від кожного громадянина України. Вони залежать від хоробрих чоловіків і жінок, які добровільно йдуть на фронт, і волонтерів, які їм допомагають. Від тих, хто підтримує власників малих підприємств, котрі відкрили магазин у новому місті, після того як перенесли туди свій бізнес зі сходу. Від поліцейського, який відмовляється брати хабар, і прокурора, який виносить звинувачення корумпованим особам, незалежно від їхнього статусу і впливу. Від професійних, незалежних журналістів, що змушують державних чиновників бути підзвітними. Від людей по всій Україні, які прийдуть на виборчі ділянки в день виборів і продемонструють активний інтерес до політичного життя своєї країни.

Ось чому я ніколи не забуду знімок, на якому сміливі молоді реформатори України і мої друзі, Наталя Попович, Юлія Марушевська і Ганна Гопко, стоять у залі Генеральної Асамблеї з українським бойовим прапором, розстріляним під Іловайськом.

Українці своїми діями доводять істинність слів Президента Обами: "Сила держави залежить від успіхів її народу, його знань, його інновацій, його уяви, його творчості, його драйву, його можливостей". І саме тому я впевнений, що Україна досягне успіху.

English original