Все в житті відбувається циклами. Не можна постійно чимось горіти, постійно бути в тонусі і не можна постійно бути в стані апатії, невизначеності.

Душа, дух, носій вищого начала штовхає особистість до самореалізації, до здобуття якоїсь внутрішньої гармонії через випробування, через якісь нові творчі етапи, через спалахи ентузіазму і горіння.

А потім надходять моменти, коли видається, що втратив інтерес до всього чи просто не знаєш, куди рухатися в житті. Але це частина руху.

Поштовх – відпочинок, поштовх – відпочинок, день – ніч, літо – зима. В усьому ритм. Синусоїда, гойдалки.

Сьогодні ти не знаєш, куди себе подіти, а за мить вже чимось запалений, щасливий і на сьомому небі.

Одного дня все йде легко, іншого ж – якось через силу. В одну мить тебе щось цікавить, а за півроку вже зовсім не торкає.

Шо робити в такі миті? Робити те, що хоче робитися саме, а як не хочеться, то просто посидіти на самоті.

А за мить спалахне промінь сонця, шось таке цікаве зблисне як ідея, і від того стану невизначеності не мине й сліду.

Навіть пустка – це нормально. Одне вивільнилося для чогось нового. Ноги у воду, переосмислити і знову вперед топтати ряст.