Учора в Мінську бойовики заявили про перенесення місцевих виборів у Донбасі на наступний рік, тоді як у Парижі на зустрічі нормандської четвірки йшлося про неприпустимість проведення колаборантами псевдовиборів, наголошує в своєму блозі на «Новому часі» колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний. Рішення про їх перенесення, а не скасування – спроба шантажу з боку бойовиків.

Насправді, тут двох варіантів бути не може: або місцеві вибори на Донбасі пройдуть у чіткій відповідності з українським законодавством, або все, що буде відбуватися на окупованих територіях під виглядом «виборів», не визнає ніхто.

Що ж до того, дотримають колаборанти своє слово чи ні, чи будуть вони виконувати Мінські угоди та умови, погоджені в Парижі, то я би свою позицію в цьому контексті описав так: є світова спільнота, є європейська спільнота, які слідкують за ходом мирного процесу на Донбасі. І або тебе визнає ця міжнародна спільнота, і ти, відповідно, є рівним серед рівних, або ти дикун, з яким ніхто не буде працювати.

Тому бойовикам доведеться обирати не між виконанням обіцянок і їх невиконанням, а між тим, чи бути цивілізованими людьми. чи остаточно перетворитися на варварів і опинитися в повній ізоляції.

Особисто мене ніякі гарантії з боку проросійських колаборантів абсолютно не цікавлять. Є українська держава, є Конституція України, українське суспільство як частина цивілізованого світу. Досягнуті домовленості будуть реалізовані, в тому числі і на окупованих територіях, або так звані «ДНР» і «ЛНР» підуть шляхом самоізоляції.

І все ж зараз ми вже знаходимося на шляху від перемир'я до миру. Ми нарешті почали йти цією дорогою. Тільки коли ми досягнемо повноцінного миру, можна буде стверджувати, що етап перемир'я пройдено.

Один з етапів – це амністія. Я, як людина знайома з практикою з цього питання і досвідом інших держав, повинен підкреслити: амністія – одна з неминучих складових мирного процесу, і її необхідно пройти, щоб в кінці шляху досягти миру.

Інше питання, зрозуміло, в тому, що цей шлях буде дуже довгим. Якщо подивитися на аналоги, то в багатьох державах, які проводили амністію, цей процес зайняв більше десяти років. Я звертаю на це особливу увагу для того, щоб ми усвідомили, який довгий і непростий шлях треба пройти. Шлях, який буде вимірюватися не днями або місяцями, а роками. До цього потрібно ставитися дуже відповідально, рухатися повільно, але впевнено. Поменше користуватися гаслами, більше продумувати кожен крок і забезпечувати його відповідними правовими механізмами.

Важливо розуміти, що мирний процес в Донбасі повинен бути не тільки законним, але і легітимним. Потрібно домогтися того, щоб ці домовленості були сприйняті українським суспільством. Як саме це буде – інше питання, оскільки я не формую інформаційну політику, моє завдання – вести переговори і домогтися оптимальних для України умов в заданому мені коридорі можливостей.

Так чи інакше, зараз наша головна мета – пройти шлях від перемир'я до повноцінного миру.