Нашій країні бракує багато чого, та найперше трьох речей. По-перше, вміння критично мислити, і тут проблема з базовим рівнем. Ніхто не намагається розібратися зі предметом критики, адже набагато простіше собі уявити щось, так як буде зручно для нещадної критики, і потім вже вправлятися в критиканстві.

По-друге, вміння дискутувати, а найперше – чути опонента і (боронь Боже) припустити, що в його словах може бути якась рація (при цьому на опонента прийнято ображатися).

По-третє, розуміння такої собі інституції як держава, а тим більше різних процесів (наприклад законодавчого) у ній. А поряд з небажанням читати документи які їх регламентують (наприклад, що ж там написано в законах) панує якась інфальтильно-наївна уява про процеси функціонування держави, як правило, базована на персоніфікації державних інституцій.

І це все на рівні «інтелектуальної» дискусії. Сумно... (Навіяно вчорашньою дискусією про декомунізацію в Європі.)