Нервозно перемикаючи радіо в машині під час пробки, натикаюся на оксамитовий голос Миколи Вересня.

Дискусія про 14 жовтня та УПА - як вміє провадити дискусії тільки Микола.

Вересень (грайливо): щось у нас забагато сьогодні прихильників УПА, а де ж опоненти?

Слухач (затинаючись від хвилювання): я многое читал, не только советское и вот, оказывается, была волынская резня - эти ваши герои убивали поляков!

Вересень (поблажливо): ну і? Це не новина. Поляки вбивали українців, українці вбивали поляків. Війна була.

Слухач (ще більше затинаючись): нет, вы не понимаете, вы у Польши спросите, готова ли она к признанию УПА героями. Да что же это за герои такие, которые людей убивали?!!

Вересень (ще поблажливіше, голосом дорослого, який твердо вирішив розчарувати дитину): а як ви думали? Що війна - це таке місце, де красиво вдягнені люди ведуть дискусії за келихом дорогого шампанського? Отже, більшість наших слухачів підтримують УПА. Я називаюсь Микола Вересень, до наступних зустрічей!