Нещодавно до нас у батальйон прикомандирували офіцера контррозвідки – старожили за старим звичаєм відразу нарікли його «особістом» (совдепівський вірус «старої гвардії» такий же невиліковний, як і ходячі мерці з одноіменного серіалу) й тепер бояться як вогню, до пуття не знаючи цілі діяльності цього Бонда в підрозділі).

Дуже смішно спостерігати збоку, як молодий майор (реально йому навряд є і 30) роздає штабові й дідам накази та користується повним імунітетом до критики, незважаючи на місцями досить низьку кваліфікацію).

Ну якесь садистське задоволення бачити, як окремі офіцери, що поводяться із солдатами як із бидлом, піджимають хвости перед «особістом»).

Натомість його основна мета – облік зброї, виявлення бойового комплекту та будь-яких боєприпасів, що не прозодять на обліку в службі ракетно-артилерійського озброєння й належать до так званої категорії трофейної зброї чи тупо заниканої на «чорний день». Коротше, маєш більше чотриьох ріжків набоїв? Ого, друзяко, зальот. А яким хріном у тебе ліва граната? Тягне на кримінальну справу – і так далі.

Обшуки в казармі вже стали нормою. Після того, як майор контррозвідки знайшов у бійця пару кіло тротилу – офіцери шманають всіх і вся, аби лиш вберегти себе і особовий склад від засланого Голмса.

Такими методами армія намагається поставити обіг зброї та боєприпасів під контроль й мінімізувати витоки з арсеналів ЗСУ на чорний ринок. Чи дасть це ефект – сумніваюсь, але бодай щось.