Ми билися без конкурента і перемогли на виборах до Радбезу ООН. Ну, перемога.

Чи то Росія не змогла переконати нікого з своїх сателітів (наприклад, і Білорусь, і Вірменія любісінько могли висувати свої кандидатури на здобуття членства в Радбезі) помучити Україну, чи то просто вирішили, що в умовах наявності у неї права вето, що дозволяє блокувати абсолютно будь-які ініціативи, буде цікаво повеселитися, спостерігаючи, як Україна битиметься "як риба об лід", але так нічого і не досягне, змарнувавши чергову можливість. Не має значення.

Україну обрали.

Навіть без конкурентів процес обрання достатньо марудний процес.

Членство в Радбезі теж, до речі, процес, а не ціль. А от пояснити навіщо нам участь в цьому процесі українська дипломатія наразі не змогла.

Заява Клімкіна про те, що позиція України впродовж наступних двох років нашого членства в Радбезі не буде до Росії миролюбною, в умовах війни з цією ж Росією, вибачте, але ніщо інше, як пустослів"я. Миролюбність чи немиролюбність навіть для дипломата зовсім непідходяще і недоречне слово, щоб говорити про відносини з державою, яка окупувала частину території своєї держави. Як свою "зовсім немиролюбність" Україна реалізує в конкретній дипломатичній діяльності - про це Клімкін вирішив не утруднювати себе поясненнями, а журналісти, які його інтерв"ювали не утруднювали себе уточненнями. Вони (журналісти) навіть не утруднювали себе вивченням фактів, тому цілий день мережею гуляла "сенсація" про те, що навіть Франція підтримує українську пропозицію про обмеження використання вето.

Ще Клімкін заявив, що у нас є позиція і ми готові робити внесок в обговорення глобального порядку денного. Ну, так там є цілком актуальні і важливі питання - міграція глибоководних пород риб. От і зміна клімату - тема важлива і актуальна - можливо ми припинення вогню оголосили, щоб зменшити кількість шкідливих викидів в атмосферу. Так що, який той широкий порядок денний глобальних питань в українському виконанні ми, очевидно, повинні здогадатися самі. По-волонтерськи.

Речниця МЗС сьогодні трохи прояснила ситуацію, заявивши, що участь в Радбезі ООН Україна використає для відновлення поваги до Статуту ООН. Як на мене, це знову ж таки - штанга. Статут ООН - це інструмент. Відновлювати повагу потрібно до територіальної цілісності і суверенітету України. Ну, до січня (дати початку участі в засіданнях Радбезу) в українських дипломатів ще є трохи часу розібратися, де кобила, а де віз, і з якого боку возу має стояти участь в Радбезі. Потім, можливо, навіть розберемось, куди цей віз нас завезе.

А якщо не розберемось, то теж не біда - обрання перемога суттєва, тому кому треба і хто причетний ордени з рангами отримають. Як Муженко з Полтараком - мовби все у людей добре, і чергові найвищі звання генералів армії отримали (вітаємо), але де їхні перемоги поза адміністрацією президента помітили не усі.