Хотілось би нагадати пару фактів всім хто ностальгує по часам коли Львів був не туристичним містом і постійно ниє своїма гайморовими полостями, як їх задовбали ці кафе, цукерні і ресторани, орієнтовані на туристичні розваги, купи людей на вулицях в центрі і решта чоколяди з франзолями. І кажуть, що от раніше як добре було, затишно, такий ісконний Львів був, а зараз отакий ось балаган зробили, а то і не Європа ніяка зовсім, а невідомо що. Зустрічаю це часто в стрічці, особливо від львів'ян.

Нагадую, що десь до 2006 року Львів був обшарпаним пострадянським містом, але, звичайно, дуже ісконним. Ніяких кафе і півнякив особо не було і тому туристу тупо не було куди примостити свою туристичну дупу. Пиво в центрі можна було випити на пивній терасі з дерев'яними стволами і лавками навпроти Головпоштампу. Сорт пива був один. А сцяти треба було бігати в кущі під пагорбом, що біля бібліотеки Стефаника. Бо не було туалету. Як це так, спитаєте ви? А ось так, бо це ісконна європейська традиція така. І це у Львові нікого не турбувало. Бо так було скрізь по місту.

Таж сама історія була в другому, єдиному на район, пивняку, який ми відвідували студентами академії, на початку вулиці Кубійовича. Там була така загадкова будка, схожа на гараж. Дуже туристичне містечко, але працювало за те до пізна. Десь до 9 години, ага. Туалет в центрі був тільки один, громадський, під ратушею. І навколо ратуші стояли столи, типа пивних терас, зклепані зі смаком львівських рагулів, які домінували як антропологичний тип в центрі міста, приваблюючи хитрого туриста своїма кепочками і треніками. І конкуруючи за домінування тільки з підперезаними якимось сільським лахміттям бабцями з тачками кравчучками, яких була тотальна більшисть.

Для туриста в місті не було нічого привабливого, окрім архітектури, що залишилась в спадок. Води не було. По годинам. А іноді і зовсім. Готелів теж. Окрім старих совкових. Хостелів теж. А, була Дзига, десь на одну чверть від того що зараз у неї по території і Лялька у підвалі. Романтика, одним словом. Короче, не було ніхуя. А коли ніхуя нема, ніхуя нема туристів. Формула проста.

Все почало змінюватись, коли з'явився "Фест" і почались перші концептуальні кнайпи. Бо прийшли молоді чуваки з ідеями і повністю переробили відношення до міста, до інфраструктури, починаючи від того що таке львівська айдентика і стиль і закінчуючи просто побутовими речима. І далі пішло. І це не пройшло навіть десяти років. Я ж не пишу про палеоліт. То все було зовсім нещодавно. А місто не впізнати.

Їздячи постійно в різні європейськи країни мушу зауважити, що Львів став краще в рази і вже нормально підтягується в конкуренції по туристичному центру з всякими Будапештами, Барселонами і Краковими. І ніяку атмосферу, за яку так турбуються деяки мешканці, він не втратив. І Львів помолодшав і постильнишав по людям, витіснивши на райони оціх всіх змаргиналізованих кумів з вусами підковой, сільських бабців з торбами і пацанчиків на мештах з білими шкарпетками. Витіснивши завдяки оцієї движусі з туристичними примочками. З туриста, взагалі, можна жити, як це роблять по всьому світу. І непогано жити.

Так, що харе нити по своїм ста грамам портвейну в зассаному під'їзді. Можна старі фоточки поразглядати і пустити скупу сльозу.