Міністр фінансів Наталія Яресько у своїй нещодавній заяві щодо проведення податкової реформи в Україні зазначила, що для її реалізації уряду доведеться скоротити витрати бюджету приблизно на 60 млрд. грн, зазначає в своєму блозі на «Новому часі» директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

За рахунок чого можна досягти подібної економії? Раніше очікувалося домогтися значного скорочення витрат за рахунок системи держуправління, однак ці сподівання поки що не виправдалися. Окрім того, очевидно, що дешеві чиновники можуть коштувати державі надто дорого.

Настав час переглянути, що ми фінансуємо. Більше половини державних підприємств або підприємств, частина державної участі в яких є значною, є збитковими та дотуються з бюджету. Потрібно подивитися, наскільки різні дотації та пільги тим чи іншим підприємствам адекватні їх потребам. Більше того, я вважаю, що в списку на перевірку насамперед повинні перебувати державні монополісти: «Нафтогаз», «Укрнафта», «Укравтодор», «Укрзалізниця». Держава не може від них відмовитися, як би вони не працювали, проте часто їх фінансова діяльність є непрозорою. Подібні підприємства повинні пройти аудит щодо того, чи потрібні їм дотації в нинішньому обсязі.

Я підозрюю, що значні ресурси можна акумулювати саме на державних підприємствах і на згаданих монополістах.

Окрім того, не можна забувати про таке розширення доходів, як приватизація. На жаль, останні два роки приватизація законсервована, пролунала заява, що вона переноситься на наступні роки. Тим не менш, мені здається, що це був би хороший інструмент для збільшення доходів держави, оскільки в приватизованих підприємств з'явилися б стимули для ефективної роботи, а держава скоротила б свої витрати.

Я б не починав економію з соціальної сфери, про що говорила Яресько. Ця сфера і без того в глибокій кризі. Потрібно подивитися, наскільки раціональна видаткова частина бюджету, наскільки вона відповідає реальним потребам. Причому цей аналіз повинен виходити з економічних інтересів країни, і бути позбавленим політизації.

Щодо радикальних проектів реформи податкової сфери (згідно з якими пропонується сильно скоротити податки, що призведе до відповідного скорочення видатків бюджету), потрібно аналізувати, наскільки вони збалансовані та економічно обґрунтовані. Ламати – не будувати. Дуже часто подібний «радикалізм» пов'язаний з передвиборчим популізмом.

Звичайно ж, в ідеалі ми прагнемо до прозорої та простої податкової системи, проте це відбувається не так просто і швидко, як хочеться. Якщо у когось все ж є пропозиції щодо радикального скорочення податків, то паралельно він повинен запропонувати, кому і в якому обсязі буде урізано державне фінансування.