Щодня опрацьовую звернення від громадян, комунікую із киянами, тому маю безпосередню можливість відслідковувати болючі «точки» столичного ЖКГ. Завжди актуальними є питання перерахунку за неякісно або не у повному обсязі надані послуги (на сьогодні механізм є настільки складним, що споживачі часто навіть побоюються самостійно розпочинати процес листування й оскарження); проблеми укладення прямих договорів: з одного боку, споживачі бажають якнайшвидше офіційно оформити відносини із виконавцем, аби знати, кому сплачують гроші й контролювати послугу, що надається, а з іншого - налякані зловживаннями на всіх щабелях суспільних відносин, тому відмовляються укладати договір. Крім того, ніколи не зникають питання лічильників, як квартирних, так і будинкових - їх встановлення, опломбування, повірка.

Але є проблема, що здавалося б мала вже давно бути вирішеною. Питання стосується теплової енергії, тобто постачання гарячої води та опалення. Після «холодного» літа 2014 року питання ГВП хто лише не коментував. Ще 19 березня 2015 року Київською міською радою було прийнято рішення, згідно з яким теплопостачальним організаціям було доручено забезпечити безперебійне надання послуг з постачання гарячої води мешканцям житлових будинків міста Києва у разі виникнення заборгованості за спожиті комунальні послуги. Потому рішення оскаржувалось у суді «Нафтогазом», але виходить так, що навіть відсутність кінцевого рішення суду не забезпечує виконання рішення міської ради. Адже з серпня отримую велику кількість повідомлень про відсутність гарячої води у житлових будинках через наявну заборгованість. Прикметно, що такі скарги надходять найчастіше від мешканців будинків, що обслуговуються так званими «приватними» ЖЕКами, створеними забудовниками.

Зазвичай споживачам ніхто не може дати вичерпної відповіді на елементарне питання: чому послугу оплачують, але води в крані немає? Шляхом наполегливих випитувань, ЖЕК врешті інформує, що є заборгованість будинку за спожиту теплову енергію, тому «Київенерго» припинив подачу гарячої води. Деталі у загалом схожих ситуаціях різні, наприклад, заявлена одна сума боргу, а насправді заборгованість менша чи боржниками є ледь чи не 5 квартир із майже сотні в будинку. Трапляються і такі ситуації, коли «Київенерго» листом до ЖЕК від, до прикладу, 24.09 повідомляє, що час оплатити заборгованість є до 30.09 (що, очевидно, виконати неможливо), а вже 01.10 воду відключено. Правда, монополіст скромно замовчує, з яких це пір у нас колективна відповідальність.

До речі, на передостанньому засіданні комісії Київради я піднімала питання відключення будинків від гарячого водопостачання через борги. Один із керівників компанії відповів, що інформацією наразі не володіє, вишле пізніше. Досі мовчать. Мабуть, не бачать в цьому проблеми.

В той же час, апелювати до вищевказаного рішення Київради марно, бо «Київенерго», посилаючись на закон України «Про теплопостачання», стверджує, що має повне право так діяти. Натомість міською владою по двох заявлених мною випадках було проінформовано, що шляхом переговорів проблему частково залагоджено. В Департаменті ЖКІ КМДА зазначають, що укладення «прямих» договорів - шлях до вирішення таких проблем. Але як тут можна не оминути факт того, що «Київенерго» є виконавцем послуг з 01.07.2014 р., чому ж заздалегідь не було убезпечено киян від таких прикрих ситуації? Бо ж говорити у вересні 2015 року, що таки так, потрібні договори, виглядає дещо безвідповідально, особливо зважаючи, що споживачі не мають води вже і то протягом тривалого часу.

Більше того, мешканці кількох таких будинків, що обслуговуються приватними ЖЕКами (їм, правда, на щастя, гарячу воду не відключали), жалілись, що вони б не проти укласти прямі договори із "Київенерго", так ЖЕКи блокують.

Водночас, в тому вигляді, який «прямі» договори мають сьогодні, так само подеколи складно визначитись із обов'язками виконавців послуг. Слід, найперше, зауважити, що наразі і «Київенерго», і «Київводоканал» внесли часткові зміни до договорів на предмет дотримання умов Типового договору, що будо здійснено на виконання численних вимог як з мого боку, так і комісії ЖКГ Київради. Але проблем повністю це не усунуло.

Так, до прикладу, з початком опалювального сезону, у мешканців ще одного будинку було відсутнє централізоване опалення. Оскільки договір укладено із «Київенерго», то й апелювали жителі до цієї компанії. Натомість отримали відповідь, що монополіст будинок підключив, але не обслуговує внутрішньобудинкові мережі, тому, якщо опалення немає у вашій квартирі, то звертайтесь до ЖЕКу.

Норма закону в даному випадку підтверджує, що монополіст відповідає за те, що знаходиться поза квартирою, але тоді виникає питання щодо взаємовідносин споживача та «представника установи, що обслуговує внутрішньобудинкову мережу», про якого йдеться у договорі. Тобто, укладаючи «прямі» договори мешканці часто лишаються не проіформованими про те, з яких питань компетентним є монополіст, з яких - ЖЕК. Механізм взаємодії між ЖЕК та «Київенерго» для таких ситуацій «точкової» відсутності опалення лишається не напрацьованим. Тим більше, вже незабаром завершить розрахунковий період, і «Київенерго», швидше за все, нарахує за опалення «по повній», бо ж, мовляв, будинок підключений.

Питанням доведення договорів до належного стану та впорядкування ситуації не лише локально, але й в цілому, наразі активно займаємось. В той же час, вкотре зазначу, що найвірогідніший варіант сплачувати за реально спожиту послугу це встановлення лічильника. Хто ще не зробив цього - не зволікайте!