Народ, бачу у вас новий кумир. Радий за вас. Даю йому 3, максимум - 4 місяці. Але не тому, що я не люблю грузинів, а тому, що ніколи не помиляюся в таких прогнозах.

А знаєте чому? Я зараз вам розкажу.

Ви часто любите повтроювати, що у стосунках з владою в Україні повинен діятий такий же принцип, як і у країнах Заходу, де політик - найманий працівник, а народ - роботодавець. Мушу вам сказати, що в Україні все так і є. Але проблема не в тому, що більшість політиків - погані наймані працівники, а в тому, що українці - погані роботодавці.

Пояснюю чим саме.

Роботодавець не може захоплюватися, чи тим більше обожнювати свого працівника, який перший день як вийшов на роботу. Хороший роботодавець може лише цінувати і поважати свого працівника, якщо через 2-3 місяці він покаже результат.

Тепер подивіться на свою поведінку, як роботодавця. Ви взяли собі за звичку приймати на роботу людей з вулиці, не перевіряючи не лише їхні навики, а й біографії. Ви приймаєте цих людей, даєте їм повноваження, виписуєте кредит довіри і перестаєте контролювати. А головне - не вимагаєте результату.

Відповідно, працівник розслабляється. Він уже і так найкращий, йому ніхто не ставить конкретних задач і його ніхто не контролює.

Через 3 місяці ви, як роботодавець, приходите і бачите, що ваш працівник, якого ви так обожнювали, нічого не зробив і весь цей час крав гроші з каси. Ви надуваєте щоки і йдете геть, замість того, щоб його звільнити. Ви продовжуєте спостерігати за тим, як він краде, і лише накопичуєте злість, замість того, щоб його звільнити.

Усе закінчується тим, що раз на 5 років ви збираєте всіх своїх друзів і знайомих, щоб вигнати з робочих місць усіх таких співробітників, які нічого не роблять і крадуть гроші з каси, і яких набралося забагато, щоб ваше підприємство могло продовжувати своє існування.

Після цього ви не робите ніяких висновків і знову наймаєте людей, якими захоплюєтеся, не перевіряючи їхні навики і біографії. І так буде до тих пір, поки ви не станете хорошим роботадвцем.