Трагічна історія рейсу 9268, ймовірно підірваного бойовиками ІДІЛ в небі над Синайським півостровом, у Росії набула певною мірою фарсового характеру. Від самого початку все те, що було відомо про обставини аварії аеробуса 321 компанії «Когалымавиа», робило найбільш вірогідною саме версію теракту. І річ зовсім не в тому, що діючі на Синаї бойовики-ісламісти, тісно афілійовані з ІДІЛ, вже через кілька годин після катастрофи взяли за неї відповідальність на себе. Зрештою, вони могли просто використовувати в пропагандистських цілях катастрофу, що сталася зовсім з інших причин.

Проте технічні параметри останніх хвилин польоту, які стали відомі невдовзі після загибелі аеробуса, змушували висунути версію теракту на перший план. І не просто висунути як одну з версій, але й дуже скоро визнати як єдино обґрунтовану, причому зі 100-відсотковою ймовірністю.

Що нам стало відомо практично відразу ж про катастрофу в небі над Синаєм? Пілоти про жодні несправності так і не повідомили й сигналу SOS не подали. Літак штатно набрав висоту понад 9 км, тобто фактично до ешелону польоту. Але потім, на 23-й хвилині після зльоту, він раптово, різко й миттєво став втрачати горизонтальну швидкість польоту й перейшов у майже прямовисне пікірування до землі. Таке може статися тільки в тому випадку, якщо на борту літака стався вибух, причому саме в хвостовій частині.

Варіант з ракетою, що нібито вразила аеробус, доводиться відкинути відразу. У терористів, що діють на Синаї, немає ракет, здатних вразити ціль на висоті 9 км і вище. Якби вони використовували ті комплекси, які в них є, то спробували б збити літак під час зльоту, на висоті не понад 4 км. Але ІДІЛ ніколи і не заявляла, що використовували проти А321 ракету. Отже, залишається тільки внутрішній вибух.

Російські та єгипетські офіційні представники відразу ж сконцентрувалися на техногенній версії. Це зрозуміло. Для Єгипту визнання теракту означає крах туристичної галузі, життєво важливої для економіки країни. Для Путіна ж визнання успіху терористів підриває основний пропагандистський посил про те, що за інтервенцію в Сирії росіянам не доведеться платити більшу ціну. Тому в російських ЗМІ слово «теракт» взагалі не вживали. А Путін лише на третій день висловив співчуття родичам 224 жертв.

Можливо, у президента була спокуса використати випадок із аеробусом так само, як вибухи будинків 1999 року, щоб легітимізувати сирійську війну в очах російського суспільства. Однак всерйоз влазити в сирійський конфлікт Путін, як здається, на разі не хоче. Тому публіку стали годувати байками про те, нібито хвіст відвалився через тріщини, що виникли, чи то через втому металу, чи то через неякісний ремонт після аварії, що сталася 14 років тому. Однак в усіх цих випадках катастрофа трапилася б не миттєво, а протягом кількох хвилин, і екіпаж не міг би не помітити, що у нього щось негаразд, хоча б через наростання вібрації, і напевно повідомив би про це на землю. Крім того, в цьому випадку аварія сталася б у період зльоту, коли літак зазнає найбільших навантажень, а не тієї миті, коли він вже встав на ешелон.

Ще говорили про вибух двигуна. Але тут вже занадто очевидно, що жоден вибух двигуна не призвів би до миттєвого відриву хвоста літака. Залишається версія з запасним паливним баком, який у цій модифікації аеробуса розміщується у хвості. Проте вибух паливного бака як причина катастрофи в інших катастрофах фігурує лише як одна з вірогідних версій, але не як надійно доведена причина катастрофи. І, цілком ймовірно, вона лише покликана прикрити незручну версію теракту, як, наприклад, під час катастрофи 17 липня 1996 Boeing 747, що вибухнув під Нью-Йорком. Тоді її причиною було вказано вибух центропланного паливного бака (між крилами) через замикання проводів поза паливним баком, в результаті якого на дроти, що ведуть до системи вимірювання рівня палива всередині бака, було подано позаштатну високу напругу. Або ось 8 грудня 1963 року до бака Boeing 707, що летів із Сан-Хуана до Філадельфії, нібито потрапила блискавка.

Але грози над Синаєм не було, а до запасного баку в хвості не підходить електроніка, яка могла б спровокувати підрив шляхом короткого замикання. І жоден запасний бак на аеробусах ще не вибухав. Швидше за все, бомбу до багажного відсіку перед самим зльотом підклав хтось із службовців аеропортів - агент ІДІЛ. І поклав саме до російського літака - як помсту за підтримку Асада.

А вибухнула бомба від часового або висотного таймера. Щоправда, знайти прямі докази буде важко. Пожежа могла знищити сліди вибухівки. А якщо бомба була безоболонковою, то єдине, що могло залишитися, то це якісь деталі таймера. Шукати їх - наче голку в копиці сіна. Проте вся сукупність непрямих даних, зокрема перемовини терористів, перехоплені американськими та британськими спецслужбами, однозначно доводить, що в небі над Синаєм було здійснено теракт.