23 листопада зачнеться важлива подія. Зберуться мудрі люди і спробують нарешті зупинити присвоєння різних звань, які викликають у цивілізованому світі лише сміх. Бо уявити собі народну артистку Шерон Стовн чи заслуженого працівника культури Анджеліну Джолі якось важко.

Бо то звучить майже як "учасник перепису населення" і "лавреат квартального звіту". Але купа нагороджених будуть ся впирати ногами, руками і рогами. Хотілося б почути від них: а коли виступаєте за кордоном, вас теж представляють народними і заслуженими?

Особливо мене тішать ті поети-графомани, які пишуть пісні. Воно в поезії нуль, помпка від ровера, але – заслужений!

Але є ще найвище звання, хоч і неофіційне. Якось трапилося на афіші: "такий-то поет від Бога". Про котрого саме бога йшлося, не уточнено. Але нарід мав певну надію, що почує віще слово, і попер.

Ну і був там бог. Називався Бодун.