Добре, що нашою головною успішною реформою сьогодні є реформа поліції. За моїми спостереженнями, до нової поліції принаймні не йдуть старі моральні збоченці. Якщо Ви поцікавитеся, з чого починалось державне будівництво в Америці - так саме з цього.

Звісно, там ще була (і є) система "англійського" права. Зміни у судочинстві у нас, скажімо так, "шкутильгають". І зрозуміло (як і раніше), що цю нашу судову систему можна змінити лише брутально, одним рішенням "з-плеча" - але нехай оті ілюзії наших поміркованих політиків буде вже вичерпано остаточно:)

Добре, що стрижнем оновленого українського суспільства стають ті, хто пройшов Майдан і війну (яка далека від завершення).

Це "здорова вируююча кров" Нації, яка відкидає підлі "компроміси" із усіма тими мажорчиками в костюмах, які ("все ходы записаны") ще в січні 2014 року бажали нам у соціальних мережах, аби нас "брудних бомжів з Майдану" - знесли бульдозерами.

На жаль, такі вурдалаки і зараз працюють на посадах перших заступників міністрів та навіть в АП. Мабуть, вони чимось дуже "корисні", хто зна? Але новий політичний цикл безсумнівно позмиває цю брудну піну.

Добре, що США так довго не надавали нам по-справжньому серйозних озброєнь (тепер, якщо пан Обама підпише новий оборонний бюджет - мусять, але тут ще треба розумно взяти).

Бо за час, що минув від початку російської агресії, наша військово-промислова галузь (а вона входила і входить до світової ТОП5-ТОП10) пережила щире відродження.

Осоружні козлопикі (мені забороняють вживати слово на кац...) вже відчули на собі потужність тієї зброї, яку виробляє Україна.

Оце пан Касьянов підрядився будувати БПЛА, та й послідовників у нього по Україні чимало. Чи не щодня вата пише, що "над ними летают тучи укропских аппаратов" (скоро, ***, сонця не побачите).

Ми не повинні забувати, що - не зважаючи на наше нинішнє жебрацтво, ми є однією з перших країн на Землі де займалися напівпроводниками, оптикою, автоматикою і роботикою, теплоелетрикою (про неї ще дискутують, і будуть дискутувати - але покриття супутникового обладнання, ну...я це бачив:)

До речі (особисте), частково і цьому - бо тодішній Чернівецький державний університет широко розгорнувся за ректора Костянтина Олександровича Червінського в іноваційну базу загальнорадянського значення, а такій базі були потрібні найкращі спеціалісти з усіх фахів і звідусіль - мої батьки переїхали до Чернівців з Івано-Франківська у 1981 році (до речі, пославши далеко і Москву, і Ленінград, і Київ).

Як колись казав моїй мамі-художниці один старий і відомий "западенський" художник - "Лєно, знаєш, у цій країні можна жити нормально лише в трьох містах - Львові, Чернівцях та Франківську"). Кінець особистої інтермедії.

Короче, в плані інтелекту та виробництва - ми не якісь кволі чи дуркуваті - якщо є нормальні мінімальні умови, а держава принаймні не заважає своїм паперовим маразмом, все у нас виходить добре. З глобального - PocketBook було створено в Україні. До сих пір пише "Київ, вулиця Лаврська, 16"...

Добре, що наша бюрократія так жорстко опирається модернізації, підкидаючи якесь на перший погляд і не помітне "гівнеце" у будь-який прогресивний закон чи підзаконний акт.

Це і справді нас гартує. По-перше, ми на це від неї чекаємо. По-друге, ми знаємо, що і як із нею, бюрократією робити, коли прийде (просто він приходить у різний час до різних) її день) І по-третє, ми вчимося - державне управління, це не якась галіма (соррі) спеціальність в інституті.

Ми - просто здоровезна країна (я, наприклад, зрозумів це лише працюючи у державному відомстві), і тут на "раз-два" нічого не виходить (і не може).

Треба менше кричати і більше вчитись - ну, уявіть, що завтра особисто Вас поставили керувати Пенсійним Фондом?! От щомісяця 12-15 мільйонів пенсіонерів чекають від Вас, аби Ви мінімально не порушили їхні базові права. Уявили? Як колишній бюрократ, скажу - це "габздець".

Вчитись цілодобово керувати Нашою Державою - і ніяк інакше, посестри і побратими. Нам, завдяки Революції Гідності - дісталася країна, сповнена гігантських багатств, але вона не перший рік пливе на "Титаніку".

Добре, насамкінець, що попри ті чи інші ідеологічні (це нормально) і соціальні (а це природньо) розбіжності ми за два роки не пере***лися.

Хтось у 2014 році потрапив до парламенту, хтось до КМУ, хтось до АП, хтось - от нещодавно -- до місцевих рад (а хтось і очолив ті чи інші міста), хтось в Армії, хтось у Службі Безпеки, хтось у новій поліції, хтось у дипломатичних представництвах, хтось у ЗМІ (і "робить" громадську думку"), хтось у бізнесі, хтось у волонтерських об'єднаннях (а вони, фактично, на дві третини взяли на себе "нормальні" функції держави, спитайте будь-якого ветерана чи будь-кого з місцевого самоврядування).

Те, що Майдан ще не взяв до своїх рук - Майдан візьме трохи згодом.

Матимемо і власну більшість у Верховній Раді (оце малюю собі щось на папірці:).

Але ж як Ви знаєте, про те, що ніяк не можна впускати з рук, або де треба прикласти більше зусиль, ми чи не щодня визначаємо у "месенджерах".

Ми тримаємо і триматимемо в руках всі ті галузі та "виміри", які важливі для того, щоби Україна ніколи не повернулася назад, у присмерковий світ об'єктивного зла.

Попереду ще багато страждань...але сьогодні свідомі громадяни України об'єднані між собою у живу мережу обговорення, оцінювання та прийняття рішень, фактично щодо будь-яких питань нашого громадського життя.

Ми є величезною багатомільйонною силою.

І це - добре.