Вперше вибори у великих містах України пройшли в два тури. І це правильне нововведення, переконує у своєму блозі на "Новому часі" політолог Олексій Гарань. Зокрема, ми пам'ятаємо, як у Києві на мерських виборах переміг Леонід Черновецький. Перемога навряд чи б дісталася йому, якби він потрапив у другий тур, оскільки в подібному випадку прихильники інших кандидатів об'єдналися б і проголосували за його суперника.

Сьогодні багато хто каже, що другий тур виборів мерів не виправдав себе, оскільки виборці продемонстрували невисоку явку – 34,08%. Проте, коли мова йде про другий рівень місцевих виборів, провальним цей показник не назвеш. Наприклад, на місцеві вибори в Європі приходить ще менша кількість людей. Загальна тенденція така, що на президентських і парламентських виборах явка виборців завжди вище, і це стосується не тільки України, але й інших країн світу. Відвідуваність на місцевих виборах нижча, а у другому турі – ще нижча. Це відбувається, зокрема, з тієї причини, що прихильники кандидатів, які не пройшли до другого туру, демотивовані і не йдуть на вибори.

Таким чином, сьогоднішні показники відвідуваності на місцевих виборах не варто драматизувати. Висока явка – це, звичайно, показник активності громадян. Тим не менш, коли вони приходять на виборчі дільниці, не знаючи за кого голосувати, і роблять свій вибір спонтанно, це негативно впливає на результати. Деколи важливіше, щоб проголосували саме ті, хто зробив свій вибір свідомо.

Важливе досягнення цих виборів полягає в тому, що вони конкуренти. В одних містах ми знали явних фаворитів (Київ, Львів), в інших – зберігалася велика інтрига. Іноді кандидати, які за результатами першого туру посіли друге місце, до другого – вийшли на перше. Причина все та ж – об'єднання голосів прихильників інших кандидатів. І в цьому сутність другого туру.

Ще одна тенденція – втрата монополії Опоблоку у східних і південних областях країни, хоча раніше "Партія регіонів" фактично безроздільно панувала тут. У даному випадку я б відзначив Запоріжжя, де за результатами другого туру кандидат від БПП Микола Фролов істотно наростив свою підтримку. Якби УКРОП підтримав його, то, можливо, він би здобув перемогу над Володимиром Буряком, якого вважають протеже Ахметова. Також була серйозна конкуренція у Павлограді – саме там, де незаконно намагалися скасувати другий тур виборів. У Кривому Розі, де раніше панувала "Партія регіонів", кандидати йдуть практично нарівні (розрив усього лише 400 голосів). Кандидат від "Самопомочі" Юрій Милобог каже, що мали місце великі фальсифікації, тому можуть бути суди і перерахунок голосів. Ще один прекрасний результат – перемога в Миколаєві представника "Самопомочі" Олександра Сенкевича, а також драматична конкуренція між Борисом Філатовим і Олександром Вілкулом, у Дніпропетровську, де за даними «Опори» і двох екзит-полів, проведених респектабельними КМІС і СОЦІС, перемогу здобув кандидат від УКРОПу. Хоча пан Льовочкін посилається на якийсь "свій" екзит-пол, і це теж говорить про те, що методи роботи колишніх регіоналів мало змінилися.

Тим часом в Ужгороді переможцем другого туру став колишній регіонал та кандидат від партії "Відродження" Богдан Андріїв. Так що не скрізь їм поставили заслін, а тим більше в таких місцях, які вважаються вотчиною регіональних кланів. Можна сказати, що ці вибори ще раз показали необхідність об'єднання сил. Якщо в таборі, який ми традиційно називаємо демократичними силами, не вщухають суперечки і сварки, все це працює на руку екс-регіоналам.