Чим ближче до 21 числа, тим більше з'являється матеріалів чи деталей. Вже починається потроху отой внутрішній трус, або заціпеніння, або цей жахливий внутрішній стан, коли хочеш ридати, але не можна, бо якийсь забобон каже, що якщо плакати, то це ти вже ніби здався, що все вже погано. До речі, щось подібне заворушилося у ніч паризьких терактів, коли ганяв по сайтах, клацав, як зомбі, пультом і з'ясовував, хто з паризьких друзів вдома чи ні.

Це тепер ми вже знаємо, що ніхто не здався, що, не зважаючи на біль, горе і втрати, все одно наше вийшло зверху, хоч би як зараз хтось не хапався за 'ленінську колоду' і в яких би м'яких комфортних кріслах не розпливалися цинічні задниці.

Так, ми знову будемо згадувати, ціпеніти і вже легально плакати від історичних кадрів і фотографій, і вже навічно всі знають, що наше вийшло зверху. Мені просто жаль тих, хто цього не розуміє.

Але я про інше.

Саме, думаю, в зв'язку з наближенням тих днів з'являються різні матеріали. І мене якось дуже вдарило, що вже чорним по білому публікують, з доказами та прізвищами, як заодно діяли загони міліції та тітушок. Це ж приходили відморозки ввечері чи вночі у районні відділення чи у головне управління, а їм роздавали табельну зброю чи палки чи, як цнотливо кажуть, спецзасоби. І хтось наказував і іхав додому спатки, а звичайні хлопці-міліціонери роздавали ті спецзасоби. І знали, для чого, і бачили ж, що тут нормальні люди. Ну, не могли не знати, це просто смішно. Бо тут такі ж хлопці і дядьки були, може, й з їхнього села чи району.

Не всі можуть бути сміливими, навіть навпаки, міліція наша привчила своєю системою до боягузства, присвоєння чужого і зловживання на клітинному рівні. Але чи взяв хто відпустку, чи пішов на лікарняний, чи просто відкрутився талантом простої сільської хитрості.

Одне діло, коли тітушки громили машини, чи грабували квартири, як, між іншим, нашу квартиру ввечері 18 лютого, але зовсім інше, що вони робили з людьми.

Я знаю, як сільські дядьки зневажають ледарів, з яким презирством вони ставляться до гопніків і таких тітушок, які мають гроші тим, що б'ють і крадуть. І якою зловонною гниллю цих дядьків у погонах треба було труїти, щоб вони 'браталися' з тітушками.

Думаю, що ті, хто не відкрутився, не пішов на лікарняний чи не взяв відпустку, вже не кажу про відмову брати в цьому участь ( я, принаймні, про таких не чула), а 'побратався' з тітушками, вони - як укушені вампіром у фільмі жахів, вони вже не можуть бути нормальними, хоча б може і хотіли.

Певно, багато хто з них і далі працюють на своїх місцях, і ніхто нікому не суддя, а лиш один раз і не ми, але я хочу, щоб тих, хто тоді і наказував, і видавав ті спецзасоби проти людей, любили їхні внуки лише або за гроші, або силою. І ніколи добровільно, серцем