Історії зі "зрадою" партійних осередків на кшталт сумнозвіних подій у Кривому Розі закладені в саму модель так званих "партій". У них люди збираються не на основі цінностей, а з розрахунку на інтерес – гроші, мандат якоїсь ради, престиж тощо. Жодного зв'язку між партійцями різних регіонів, лідерами й активістами не існує.

Це на початку 1990-их років я, студент провінційного вишу, який ледве говорив українською, легко за потреби міг зустрітись у справах з лідерами моєї партії (УГС-УРП) В'ячеславом Чорноволом, Левком Лук'яненком, братами Горинями, Олесем Шевченком, Миколою Горбалем, Василем Овсієнком та іншими. Вони постійно їздили країною, зустрічались з людьми, були в реальному живому контакті із суспільством. А не дивились на українців як на лохторат – як це роблять порошенки, яценюки, тимошенки, ляшки та інші партійні "будівничі"