У фейсбучку розшарюють "зраду" з Яворівського полігону. 128-у бригаду мало того що забрали з АТО в глибокі тили на ротацію (а хлопці – проти, як можна зрозуміти зі стартового допису в ФБ, бо в АТО вони вже підготувалися зимувати норм). Так на Яворівщині ще й дощі, холодно, намети стоять у багні, провал реформ у Мінобороні і тому подібне.

Але це смішно, друзі. Ще смішніше читати до таких постів коменти тендітних панночок, які метають громи, блискавки і спонукають пожити в таких наметах у багні Порошенка і Яценюка.

Вмикаємо логічне мислення й робимо висновки.

Намет є, дрова є, лопати, сокири, буржуйки – теж. А є ще лінощі. Нема бажання. Бажання зробити це не для когось – для себе.

При чому взагалі командування до неправильної постановки конкретного стандартного намету? Навіть із фоток на сторінці 128-ки видно, що "установщики" тупо обламалися взяти лопату й нагорнути по периметру ґрунтовий бар'єр. А ті, хто приїхав на ротацію, замість того, щоби виправити картину, прозвітували у соцмережах про ночівлю "в грязі на морозі" (що оксюморон, якщо вже на те пішло)).

Торік ранньої весни нас з аналогічним наметом викинули в лісі під дощем. І ми ввечері навпомацки розгорнули його краще, ніж той, що сфотканий у постійному таборі на Яворівському. Причому розгортали в умовах літру спирту, бо буржуйку поночі встановлювати все ж складно. Головне – було бажання.

Я не буду писати про те, наскільки тепер у ЗСУ краща ситуація із забезпеченням і обмундируванням, ніж навесні 2014-го.

Проведу іншу паралель: коли вдома кран протікає – не треба писати в ФБ про "реформи", потрібно просто взяти в руки ключ і полагодити. Із цими наметами – так само.

У коментах відповідають: "Ні, проблема в керівництві МО, ГШ та відсутності реформ в армії. За аналогією – для ремонту крана треба викликати сантехніка. Для цього потрібно завчасно обрати нормального голову ОСББ, щоб той винайняв сантехніка. Якщо нема голови ОСББ та сантехніка – так, треба братися самому. Так, система винувата. У СРСР письменник лізе чистити каналізацію. У ФРН письменник викликає сертифікованого спеціаліста. Тому в СРСР каналізація час від часу прориває, а в ФРН – дуже рідко і ясно, з кого спитати". Кінець цитати.

Але друга паралель кульгає на всі ноги. Річ у тім, що "сантехніки" живуть в армійському наметі. Поставити намет правильно – це їхня функція. Вони ж "кочегари", які самі підкидають поліна в буржуйки. Справді, не грубників же на полігон наймати?

А ось у казармах у військових частинах унітази й крани лагодять реальні наймані дядьки-сантехніки. Приходять, матюкаються і лагодять. Хоч як п'яні аватари забивають ті труби, а крани – ламають.

(Щодо останнього – в нас у Гондурасі таке було щодня. Якщо людина звикла поза домом ставати вандалом, це, на жаль, проблема виховання людини. А не відсутності реформ у МО.)

І тут ще ось який момент.

Зараз, в умовах тривалого відносного затишшя, ті, хто мобілізований до лав, здебільшого не хочуть іти на ротацію в тил (часто – так само віддалений від дому). А хочуть залишатися в АТО.

По-перше, там уже звикли до нір-бліндажів, хат тощо. 

По-друге, зарплата вдвічі вища. Хай не дуже регулярна, але вища. Вдвічі.

Із тих самих міркувань командування частіше відводить із передової і ЗСУ, і Нацгвардію. Щоб менше платити.

Такі реалії. Як і український клімат із мрякою й багном. Його вже точно Полторак, Порошенко і Яценюк не змінять.

А висновок? Висновок такий, що нинішня армія (люди нашої армії) теж мають бути частиною свідомого українського громадянського суспільства. Того, що "не чекай, а візьми і зроби".