Нині прийнято занижувати втрати від Голодомору, ніби соромлячись їхнього масштабу. Говорять про 3,5, 4 мільйони убитих. Між тим, є дуже простий факт - у пересічному селі від Голодомору загинуло в середньому удвічі-утричі більше людей, ніж у Другій Світовій війні.

За даними одного із співрозмовників зі Сталіним, сам тиран рахував втрати від голоду 1932-33 рр. на 10 мільйонів людей.

Є дуже прості факти, базовані на радянських переписах.

І от що вони кажуть.

Чисельність українців в СРСР за переписами складала:

1926 рік - 31 млн 194 тис 976,

1937 - 26 млн 421 тис 212,

1939 - 28 млн 111 тис 007,

1959 (після включення близько 7 мільйонів галичан, волинян, буковинців і закарпатців) - 37 млн 252 тис 930.

Середнє співвідношення населення СРСР між переписами 1926 і 1937 роком (без урахування постраждалих від голодоморів українців і казахів) склало 119,4 %, тобто приріст майже 20%.

Чисельність українців за цей же час зменшилася до 84,7 % від чисельності українців в 1926.

Тобто станом на 1937 рік число українців становило лише 70,9 % від кількості, яка мала б бути в разі поширення на Україну загальнодержавних тенденцій. В такому разі втрати України від Голодомору становлять 10 МІЛЬЙОНІВ 844 тисячі.
За цей перепис 1937 року його виконавці були розстріляні.

Річ у тім, що Сталін на XVII з`їзді ВКП (б) вже назвав цифру чисельності населення СРСР на кінець 1933 р. - 168 млн. людей. У цих умовах дані перепису 1937 р., показували набагато меншу цифру - 162 млн людей. Цифру вирішили підправити.

За даними нового перепису 1939 року кількість українців скоротилася з 31,195 мільйона у 1926 році до 28,111 мільйона у 1939, тобто на 3,084 мільйона осіб. За цей же час відбувся приріст кількості росіян в СРСР на 21,8 мільйона (28%).

Населення всього СРСР зросло за цей час на 23,5 мільйона (16%).

Якби Голодомору не було, то чисельність українців, за умови поширення на нього загальносоюзних темпів приросту, у 1939 становило б 36,19 мільйонів, тобто на 8,075 МІЛЬЙОНІВ осіб більше від наявної за даними перепису 1939 чисельності.