Коли в країні чергова криза і всі твої знайомі скаржаться на низьку зарплатню і шалений курс євро, на що може сподіватися звичайний студент, дивлячись на мапу світу і марячи подорожами? Зі стипендією близько 30€ на місяць ми вирішили не чекати манни з неба і рушили в мандрівку автостопом, щоб довести, що навіть з мінімальними витратами можна дістатися аж до краю Європи.  

Аби не гаяти час на автостоп в Україні, лапати автівки почали вже після переходу кордону Шегині-Медика. Завітавши до Гданська, рушили на Данію. Та в порту Ростока (Німеччина) нас чекав сюрприз. Так ми познайомились з біженцями особисто. Волонтери все чудово для них облаштували. Все організовано, їм дають їжу, одяг, квитки на пором та ще й кишенькові гроші.

Нам так, як біженцям, ніхто не допомагав. Тож не зловивши машину на останній пором на Данію, вирішили побомжувати в теплому тікет офісі. Зранку добрі прибиральниці навіть нас не будили, а просто помили підлогу навколо нас.

Наступного дня машин на Копенгаген було не густо, тож за декілька хвилин ми змінили наш план і сіли в автівку на Швецію. 

До Копенгагена дісталися через місто Мальмо, де ми класно відпочили з українським IT-шником. Столиця Данії особливо нас не вразила, окрім "вільного" нарко-кварталу Христианія.

Проїхавши ще 1100 км з деякими гаками та пригодами по Німеччині, ми нарешті опинилися в Амстердамі. Кекси виявилися не такими магічними, як ми сподівалися. Місцеві радять купувати косяки, середня ціна - 3 євро.

В Нідерландах, дійсно вільній країні, є навіть спеціальні місця для хітчхайкерів. Але тут всі настільки вільно себе почувають, що вперше за весь час подорожі нам тричі показали свій вільний середній палець. Хоча більшість людей все ж посміхалась, а деякі намагалися дати п'ять на швикості. 

Побувавши також в Бельгії, ми рушили на Париж. Сил ставало все менше, тому ми перейшли на "лежачий" автостоп. Інколи це працює.

Круасани тут також не магічні, але хоча б смачні.  В пекарнях коштують 1,2€, а в Lidl можна купити нічим не гірші за 0,29€.

Дорогою до Іспанії нас чекав приємний "ніштячок" у вигляді запрошення на ночівлю від останніх водіїв, які ані слова не розуміли англійською, а ми з французької знали лише "бонжур" і "мерсі". Та мова жестів і гугл перекладач дали нам змогу поладнати. 

Іспанія влаштувала нам не дуже теплий прийом в першу ніч, яку провели на заправці. Було лише 2 градуси, грілися, як могли.

А ось Португалія порадувала теплом, дешевими цінами та привітними людьми. І ми нарешті дібралися до Мису Рока - найзахіднішої точки материкової Європи.

Діставшись до крайньої точки подорожі, назад вирішили їхати півднем Іспанії.  Автостоп там чи не найважчий в Європі, але нашого терпіння, на щастя, вистачило. Інколи траплялися чергові "ніштячки", як от ця група жіночок, яка приєдналась до нас під час відпочинку на заправці. Напоїли та нагодували, ще й бутербродів дали в дорогу.

А інколи й трапляються такі олдскульні тачки.

Барселона, мабуть, сподобалась нам найбільше. Атомсфера, архітектура, люди - все тут круто.

В дорозі люди трапляються різні. Застопили цю милу сімейку хіппі в старенькому фургоні. Все було б добре, але вони їхали 80 км/год і зупинялися кожні 2 год, щоб курнути і бухнути.

В Іспанії багато ночей довелося проводити просто неба. Та гігієну ніхто не відміняв, тож будьте готові до водних процедур в туалетах заправок.

Проїхавши Ніццу і Монако, ми опинилися в Італії. Тут, окрім автостопу, також їздили "зайцем" в потягах. Штрафи платити не обов'язково, можна сказати контролеру, що в тебе немає грошей. І вас просто висадять, інколи навіть у дуже крутих місцях (які тут майже скрізь). 

Автостоп в Італії теж важкий. Тим паче заправки тут є частиною автобану. Бували зустрічі з поліцією, але вони зазвичай добрі дядечки. 

Через Альпи доїхали до Відня, а звідти вже й замкнули коло на Польщі, де зустріли старих добрих друзів. 

Сьогодні, сидячи вже вдома, здається, що все це відбувалося в паралельній реальності, де втрачається відчуття часу, де ти цілковито покладаєшся на волю випадку, і де ти зустрічаєш найдобріших людей зі всього світу. 

Чи могли ми повірити, що наші шалені чи навіть божевільні ідеї насправді так легко буде реалізувати? І чи знали ми тоді, що наступні півтора місяці стануть найекстримальнішим та водночас найзахоплюючим періодом нашого життя? 

Насправді, слова тут зайві. Цю бурхливу амплітуду емоцій потрібно відчути. Тому не сидіть вдома, якщо ми це змогли, то й ви це зможете: 42 дні, 11000 км, 14 країн, 28 міст, 75 машин, 21 хост, - і все це лише за 200€ на людину.

Спитаєте "Як?" - ось декілька простих базових порад: 

- Їздіть автостопом. Особливо добре в парі хлопець-дівчина, адже в Європі це безпечно та весело.  Посмішка, піднятий догори великий палець та табличка з назвою міста завжди доведуть вас до цілі.

- Ночуйте по Каучсерфінгу. Навіть в останню мить можна знайти добрих людей, які вас приймуть в себе вдома безкоштовно. Не полінуйтеся заповнити профайл та попросити друзів написати вам відгуки. Для екстренних випадків радимо мати з собою намет.

- Забудьте про кафе та ресторани, купуйте їжу в дисконтних супермаркетах. Не зайвими будуть кип'ятильник та пальник з газовим балоном, адже на сухом'ятці довго не протягнеш.

- Правильно сплановуйте маршрут (враховуйте погодні умови, особливості країни, свята тощо). Але в автостопі бувають непередбачувані ситуації, тож добре мати завантажені оффлайн-карти MAPS.ME на смартфоні. 

Не бійтеся починати, і пам'ятайте: "Шлях у тисячу миль починається з першого кроку".