Список нових назв вулиць мого дитинства читається як фентезі). У нас був локальний мем "болото имени Ленина", який натякав на пафосність більшовицьких назв навколишніх руїн. Особливо завжди вражала Червоноповстанська балка – глибокий яр із річкою-вонючкою на дні, який закінчувався тунелем біля нашого будинку. Я завжди уявляв, як червоні повстанці вилізають із каналізації. Тепер вона – Довга балка, а Колгоспна балка стала Мальовничою. Вулиця імені Йосипа Шпіндяка, героїчного 19-річного більшовика, загиблого від рук укрбуржнаціоналістів, тепер Симона Петлюри. Дзержинського – Вернадського. Ну класно ж!

Я вважаю зміну радянських назв надзвичайно важливою. Бо слова, якими ми називаємось і серед яких живемо, визначають нас. Ті, кому перейменування здається не головним, можуть просто зайнятися тим, що вважають за головне – вперед.