Разом із початком календарної зими в українців розпочався сезон святкувань. У народі цей благодатний період жартома називають «українським Рамаданом», адже триває він немало-небагато, із перемінною насиченістю у кількості святкових днів, з 1 грудня - день святого Романа, і аж до 19 січня, по суті останнього великого зимового християнського свята Богоявлення або Йордана. Редакція UAINFO підготувала серію випусків про святкове розмаїття української зими, за яким ви зможете слідкувати напередодні великих свят.

Взимку свій День Ангела окрім Романів та Іванів відзначають також Марії, Катерини, Андрії, Варвари, Миколи, Ганни, Степани, Меланії, Василі та Оксани. Тож нагод до святкування - предостатньо. І це при тому, що до загального переліку тут ще не введено всіма улюблене свято Миколая (окрім іменин Миколи), коли ми отримуємо неповторну нагоду поділитися зі своїми дітьми, рідними та близькими не лише матеріальними благами (хоч без цього і не обходиться), але й незаперечною увагою та любов'ю, бажанням не тільки отримувати подарунки, а в першу чергу самим обдаровувати. 

Овіяний зимовою казкою Новий та Старий Новий рік, зігріті у сімейному затишку й оспівані веселими колядами та щедрівками Святий та Щедрий вечір з Різдвом та Водохрещем. Всі ці свята як ніколи наближають нас не лише один до одного, рівно ж як і до чогось високого, сокровенного, тривалий час непоказного, яке нарешті у ці святкові дні може принагідно вилитися у хороший добрий настрій, у пожвавлення стосунків в родинному колі, в теплі приязні зустрічі зі старими та новими друзями. 

Однак, не будемо забігати наперед і поговоримо про все по черзі, починаючи із першого дня календарної зими. 

Цікавим є той факт, що у давнину за народними звичаями початок зими відзначали не 1, а 22 грудня - день зимового рівнодення - початок найдовших ночей та найкоротших днів у році. 

1 грудня у християн Східного (Візантійського) обряду відзначають день святого Романа - Мученика та борця за утвердження християнської віри. У цей же день вшановують пам'ять іншого Великомученика - Платона. 

Святий Роман жив у часи переслідування християн. У місті Кесарії, що у Палестині він служив дияконом і натхненно відстоював перед прихильниками язичництва основи християнського віровчення. Він також намагався вселити віру у порятунок, хай навіть після смерті, в ув'язнених християн, які не витерпівши великих знущань і катувань часто зрікалися своєї віри та переконань. 

За таку пропаганду Романа також було ув'язнено, а що він не переставав і далі стверджувати про спасіння заради Христової віри, наказали йому вирвати язика та живим спалити на вогні. Коли катування виявлялися марними (дощ гасив вогонь, а майбутній святий продовжував розмовляти), Романа продовжували мучити аж доки не задушили у в'язниці. 

Подібна доля спіткала і святого Платона. Виходець з християнської родини, він змалку був практикуючим християнином. У час гоніння на християн його було ув'язнено та закатовано. 

В українців ім'я Роман значно поширеніше, ніж Платон, тому той 1 грудня у християнській традиції зазвичай згадують саме святого Романа. Іменинники ж Романи святкують День Ангела. 

Роман не терпить у житті однаковості. Він раптово може перервати навчання в інституті й піти працювати.

Роман легко закохується. Не відчуває жодних докорів сумління при зміні своїх обраниць. І не одна буде проситися, як у пісні співається: "Ой, Романе-Романочку, пусти ж мене додомочку...". Буде довго шукати свій ідеал, поки не знайде ту, котра готова повністю присвятити своє життя йому. Необов'язково, що, зустрівши таку жінку, Роман стане зразковим чоловіком.

4 грудня християни відзначають ще одне свято: Введення в храм Пресвятої Богородиці. І якщо говорити про іменини, то у цей день відзначають свій День Ангела дівчата та жінки з красивим іменем Марія, бо саме таке ім'я носила Матір Божа. 

Історія розповідає, що у цей день батьки Марії Йоаким та Анна, віддали у трирічному віці свою дитину на службу Богові, привівши її у храм на виховання, аби приготувати до найвищої місії - стати матір'ю Спасителя Ісуса Христа. 

Східна і Західна Церкви відзначають це свято одночасно, починаючи вже з 8 століття. Хоча згадка про цей день сягає ще 5 століття. 

Із християнськими святами дуже часто пов'язано багато народних вірувань, обрядів та прикмет, які іноді не лише не вітаються з боку Церкви, а навіть засуджуються, оскільки є прирівняними до забобонів. Більшість таких традицій та прикмет сягають ще язичницьких часів, глибоко вкоренилися у свідомості наших предків, передавалися з покоління до покоління , збереглися у пам'яті з прийняттям християнства і навіть залишили свій відбиток на християнських традиціях.

Приміром, тісно усталилася прикмета, що на Введення жінкам не варто ходити в гості. Таку місію повинні перебрати на себе чоловіки, яким бажано мати біля себе гроші, тоді і в домі, у який вони прийшли, буде достаток. 

Частина народних вірувань також пов'язані з погодними умовами, тож, якщо на Введення була морозна погода - морозними мають бути і всі зимові свята. 

Жінка, що носить це ім'я внутрішньо емоційна, швидко вибухає навіть через дрібниці, буває забіякувата (цей момент залежить від виховання). Не радять потрапляти під гарячу руку такій жінці. Марія дуже любить повчати, але справедливо. Безкомпромісний характер може створити труднощі в спілкуванні з оточуючими, особливо зі свекрухою виникають часті проблеми. Багатьом подобається Марія за її дбайливість, готовність допомогти, працьовитість, педантичність і в чомусь сором'язливість

7 грудня свої іменини святкують Катерини. Християнська Церква вшановує у цей день пам'ять Великомучениці Катерини, яка проповідувала християнське віровчення і зуміла переконати у його праведності півсотні язичницьких філософів. Відтак, за покровительку її мають освітяни, студенти, викладачі та науковці. 

Перекази описують надзвичайну красу Катерини - доньки іменитого єгипетського правителя з міста Олександрії. Окрім своєї природної краси була вона також ще й дуже розумна і духовно обдарована. Її мати була прихованою християнкою і віддала Катерину на навчання до старця-самітника, який і відкрив молодій дівчині істину християнського вчення. 

У сімнадцятирічному віці Катерина прийняла християнство і відтоді поширювала проповіді про Ісуса Христа. У той час відбувалися особливі гоніння християн, що їх ініціював імператор Максиміліан. З його наказу і було ув'язнену Катерину, яка перед тим на очах імператора зуміла переконати п'ятдесят поганських мудреців у правдивості Христової науки. Сміливу дівчину було піддано тортурам колесування, після чого їй відрубали голову. 

В усьому світі вшановують пам'ять Великомучениці Катерини. На її честь збудовано багато храмів, а її нетлінні останки зберігаються в монастирі на горі Сінай в Єгипті. Цей монастир, що носить ім'я святої, на сьогодні є великим центром духовності, що зберігає у собі велику історичну пам'ять: всередині розташований старовинний архів, велика бібліотека стародруків та рідкісних церковних речей. 

Ім'я Катерина походить від грецького слова «чистий», що латиницею писалося як katharon. Як правило, володарка імені Катерина володіє спокійним, врівноваженим характером, вона дещо самолюбна, суб'єктивна, але часто страждає нерішучістю і самокритичністю. Власниця цього імені натура яскрава, переможна, орієнтована на пристрасні стосунки.

Що ж до українських традицій, пов'язаних із цим святом, то на Катерини відбувається початок зимового ворожіння на свою долю, що найбільшої кульмінації досягає в ніч на святого Андрія Первозванного (читайте у наступному випуску) та з перемінною успішністю продовжується на Різдво, Новий рік та Водохреще. 

У день святої Катерини розпочиналися традиційні для українців вечорниці. Зимова пора була для таких повечірніх зустрічей найкращою, адже по господарству не було стільки роботи, скільки в інші періоди року. Та й короткий день із швидким присмерком спонукав молодих людей до вечірніх посиденьок. 

Для вечорниць попередньо обиралася відповідна оселя, в якій готували всі необхідні наїдки та напої, із суворим дотримання міри та звичаю, адже триває Різдвяний піст. Найчастіше на Катерини дівчата зрізали вишневі гілочки та ставили їх у воду біля вікна на покуті. Якщо гілочки розквітали до Різдва - дівчині судилося у цьому році вийти заміж. Коли ж всихали - це було поганим знаменням. 

На Катерини 7 грудня участь у ворожіннях дозволялося брати і хлопцям. Це якраз єдиний день у році, коли хлопці могли також визначати свою долю. Тоді як вже за тиждень - на Андрія (в ніч з 12 на 13 грудня) ворожили виключно дівчата, а хлопці тим часом робили дівчатам усіляку шкоду. 

Про наступні три свята, які святкують українці, читайте у другому випуску.

Дар'я РЕВЕНКО, UAINFO