І знову фронтові зустрічі і фронтова історія, цього разу весела. Розповідає колишній боєць батальйону "Айдар" (зараз воює в іншому підрозділі), родом зі східної України:

- Було це на Луганщині, під Новосвєтловкою, у вересні минулого року. Моталися ми на "Нісані" з "Утьосом" (важкий кулемет - О.Б.) у кузові. І в мене кулеметника поранило. "Сепари" йшли по балці, а ми за пагорбом стали. І я кажу Вовці:

"З "Утьосу" стріляти можеш, стріляв колись?" - "Можу". - "Ну, давай, я швидко виїду задом, а ти їм вмаж. Але добре вмаж, бо в нас тільки одна спроба, далі накриють".

Я задом вирулюю на відкрите - рраз! - а наш кулемет не стріляє. Я швидко - раз, назад за пагорб, наче не помітили нас. А Вовка: "Блін, де тут запобіжник?"

А він, виявляється, раніше стріляв з піхотного "Утьосу", а це зенітна версія, на зенітному станку. І він не знає, де там запобіжник.

Я хапаю рацію, кричу, мать- перемать, щоб знайшли кулеметника і спитали, де на "Утьосі" той запобіжник. А їм же зади піднімати, шукати когось... Рація мовчить. Я кричу, лаюся... А "сепари" ж нас слухають... Почули по рації мою вимову і російський мат триповерховий - мабуть, прийняли за свого. І кажуть, у рацію, "сепари": "Кто вас, мудаков, сюда поставил? У зенитного "Утеса" предохранитель за осью".

Ну, ми як вискочили, Вовка як поклав тих, що у балці... Молодці сепари, допомогли, спасибі їм.