Сфера держзакупівель вже кілька років нагадує таке собі казкове «поле чудес» - всі чудово знають, що гроші є, але куди вони «дивним чином» діваються - точно не може сказати ніхто.

І з дня на день ця ситуація нагнітається все більше. Так, досить красномовну оцінку нинішньому стану справ нещодавно дала Рахункова палата, яка в своєму звіті наголосила, що в Україні значно послабилось конкуренте середовище, зменшилась питома вага прозорих закупівель та надзвичайно зросли ризики незаконного використання коштів державного бюджету.

При цьому до базового закону сфери держзакупівель «Про здійснення державних закупівель» за три роки його дії було внесено аж 29 змін, які згідно банальної логіки мали б суттєво покращити існуючу ситуацію. Проте, як виявилося, такі зміни не те що не сприяли прозорості та ефективності держзакупівель, а як раз навпаки. Чому так – не важко здогадатися – зміни до закону приймалися виключно в інтересах тих, хто нині як раз і наживається на держзакупівлях.

Варто пригадати лише ті нововведення, які були внесені до закону Верховною Радою минулого скликання - якщо раніше процедура закупівлі у одного учасника узгоджувалась із Мінекономрозвитку, яке видавало на зазначену оборудку окремий дозвіл, то зараз цього положення вже не існує – його просто прибрали із закону. Таким чином нині рішення щодо закупівлі у одного учасника держустанова приймає на власний розсуд та без жодних обґрунтувань. Наслідки такого рішення не примусили на себе чекати.

Так, наприкінці минулого тижня Держстат оприлюднив узагальнену інформацію щодо державних закупівель, проведених у першому кварталі цього року. Наведу кілька красномовнихпоказників.

За перші три місяці фактичні видатки держави за укладеними договорами становили 23,8 мільярда гривень. Але у даній ситуації цікавою є структура закупівель в розрізі їх конкретних видів. Так, із загальної суми видатків 21,8 мільярда гривень, тобто 91%, становили видатки по закупівлях в одного учасника. Більш яскравого прикладу знищення будь-якої реальної конкуренції бути просто не може.

І за таких критичних обставин досі не розроблений та не затверджений основний документ, який мав би стати своєрідним дороговказом на шляху до прозорих та ефективних закупівель, -Стратегія розвитку системи державних закупівель. А це – пряме, м’яко кажучи, недопрацювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Більше того, існує пряма норма закону, відповідно до якої органи державного фінансового закону здійснюються перевірку державних закупівель. Проте є одне невеличке «але»! Вже більше 9 місяців уряд не може затвердити Порядок проведення перевірки держзакупівель. Як наслідок, органи фінконтролю знаходять формальну відмову від проведення перевірки закупівель, навіть коли факти зловживань та нецільового використання коштів - на лице. Що це? Халатність чиновників? Навряд! У той час, коли вигідні владі документи протягуються за день, ця ситуація  більше схожа на стійку позицію чинною влади.

Павло ПЕТРЕНКО