Нещодавно світові ЗМІ облетіло повідомлення про те, що в Канаді запропоновано легалізувати марихуану, пише в своєму блозі на "Новому часі" економіст Богдан Данилишин. У нас же збираються легалізувати гральний бізнес. Це питання заплановано до розгляду позачергової сесії парламенту 17 грудня. Чи правильно це, і яким має бути наше ставлення до подібних процесів?

Ставлення до наркотичних засобів змінювалося в історії. Як лікарський засіб від кашлю героїн (діацетилморфін) випустила німецька фармацевтична компанія Bayer ще в 1898 році. На початку XX століття героїн продавався в аптеках як засіб від кашлю, в тому числі і для дітей, як заміна морфію, що буцімто не викликає звикання. У той час як спиртні напої були заборонені, наприклад, у США (1920-1933 роки) і Росії (1914-1923 роки).

Лише в середині двадцятих років минулого століття федеральний закон США зробив будь-яке використання героїну протиправним. Але в іншому світі (за винятком США) з 1925 по 1930 роки офіційно було продано 34 тонни героїну. Тобто, по-різному в різний час ставились і ставляться до наркотичних засобів і алкоголю. То забороняють, то дозволяють. Дозволяють, незважаючи на те, що після обмеження на споживання алкоголю за Горбачова тривалість життя чоловіків в СРСР збільшилася на 2,6 року і досягла максимального значення за всю історію Радянського Союзу, знизився також в СРСР і загальний рівень злочинності.

Про гральний бізнес. Ігри – це частина життя людських спільнот з часів зародження людської цивілізації і культури, і навіть значно раніше. Як пишуть соціобіологи, переважно за допомогою гри і тварини, і людські дитинчата пізнають світ. Гра стала частиною культури будь-якої спільноти, всі відносини в суспільстві є соціальними іграми того чи іншого виду. Навіть війна є свого роду грою, в якій існують певні правила. Нідерландський історик Йохан Хейзінга наводить такий приклад – король Педро Арагонський в битві із хрестоносцем Симоном де Монфором в 1213 році, змінив диспозицію на менш вигідну, бо вважав негідним, згідно уявлень про лицарську етику, мати перевагу (гандикап у грі) перед противником. В результаті чого програв битву, в якій і загинув.

Азартні ігри, сублімація реального життя, повного небезпек, також відомі з незапам'ятних часів. "Винова краля" Олександра Пушкіна, "Гравці" Гоголя, сучасний голлівудський фільм "Гравець" ("The Gambler" 2014 року): подібні художні твори – про цю всепоглинаючу людську пристрасть, яка, по суті, руйнує особистість людини, коли на інше у неї вже не залишається ні сил, ні часу, і яка лишає її нерідко зі скаламутненим розумом.

І ось зараз, коли Україна переживає один з найважчих моментів у своїй історії, коли зовнішні виклики такі, що авторитетні міжнародні аналітики говорять про можливу втрату нашою країною політичної та економічної незалежності, наші парламентарі повертаються до питання про ігрові пристрасті.

Історичний приклад, який наводить Хейзінга, говорить про те, що людина може зробити грою будь-яке своє заняття. Великий математик і економіст Джон Неш допоміг застосувати теорію "некооперативних ігор з ненульовою сумою" до створення СОТ (Світової організації торгівлі). Ось воістину позитивний приклад правильної реалізації схильності людини до гри, реалізації на користь суспільного розвитку. Чому ж ми завжди шукаємо не найкращі приклади у світовій історії?

Безумовно, можна подивитися на цю проблему з іншого боку. Давайте дозволимо і проституцію, і важкі наркотики, раз такі прецеденти є в історії. Раз уже гральний бізнес легалізований у багатьох розвинених країнах, чому б цього не зробити в Україні. Раз уже проституція в Україні існує, якщо не сказати – процвітає, причому не тільки політична проституція, то логічніше її легалізувати. Раз вже чимала кількість розвинених країн стала на шлях легалізації легких наркотиків (визнаних такими за методикою Всесвітньої організації охорони здоров'я), то чому б Україні не послідувати їх прикладу. Визнати реалії. Зрештою, краще бути чесними перед самим собою. Поставити під контроль і спробувати отримати з цього прибуток до держбюджету. Може бути, і не найгірший варіант.

Але у що тоді перетвориться Україна? Адже і комерційні ігри, та й, власне, бізнес – теж ігри. Так чи не краще нам зосередитися на іграх розвитку науки, технологій, виробничої культури? Тим більше ці ігри принесуть Україні процвітання і порядок.

Цілком мали рацію американці, коли виділили спеціальні місця для проведення азартних ігор в особливі зони. Колись американський "дикий Захід" був невіддільний від азартних ігор. Потім це стало заважати економічному розвитку. Й американці обмежили гру. Ми ж намагаємося зробити навпаки. Американці зараз можуть собі дозволити "трохи пороку" – в них перша економіка світу! Ми ж знаходимося на краю прірви, й не вистачає нам тільки "ігрового мороку", в який після прийняття закону, що дозволяє гру, може зануритися частина населення України.

Так, при правильному підході до справи легалізація грального бізнесу здатна збільшити надходження до держбюджету. Та чи варто в догоду короткостроковим фінансовим цілям руйнувати трудову етику нації, яка (трудова етика) і так не особливо гарна в порівнянні з розвиненими країнами. Та й чи вірите ви, шановні читачі, те, що депутати легалізують гральний бізнес таким чином, що надходження від нього до держбюджету будуть справді помітними?

Я в даному питанні хотів би бути не моралістом, а прагматиком. Так, від легалізації грального бізнесу фінансово країна може виграти зараз, в короткостроковій перспективі. Але це може обернутися втратами для теперішнього і майбутнього поколінь, які будуть покладати надію на матеріальне збагачення не в результаті ефективного копіткої праці, а шляхом виграшу в азартних іграх.