Політолог Тарас Чорновіл прогнозує погіршення ситуації в Україні, починаючи з 2016 року. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook.

"У нас не так уже й багато часу, щоб розв'язати більшість своїх внутрішніх проблем (найперше - корупція) та зовнішніх (тут поза конкуренцією Путінленд). У Європі зараз розпочинається черговий циклічний вихід на пік деструктивно-радикальних настроїв. А це вже має свої, дещо відстрочені за часом, наслідки і в формуванні владних еліт, і в ставленні до України та Росії. Це вже стало звичним - чим деструктивніша, більш популістська та євроскептична партія, тим сильніші у ній лобістські впливи рашистану та більше бажання заплющити очі на те, що Путлєр витворяє не лише на своїх границях, але й по всьому світу.

Не треба себе втішати тим, що подружка Путіна й Тягнибока в Франції в сухому залишку програла місцеві вибори. Коли дійде до загальнонаціональних, ці її проценти матимуть зовсім інший реальний зміст. Та й альтернатива в особі Саркозі, який, імовірно, стане наступним президентом П'ятої республіки, не дуже втішає.

У Німеччині вперше за багато років різко втратила популярність Ангела Меркель і євроцентричні християнські демократи, а вгору пішли місцеві помірковані ліві. Те, як б'є всі рекорди електоральних симпатій представник "партії Шрьодера" соціал-демократ і поміркований скептик щодо розширення ЄС та стосовно підтримки України Франк-Вальтер Штайнмаєр, мало б серйозно стурбувати наших політиків.

В Іспанії справжній прорив зробила лівацько-популістська партія "Подемос", яку вже давно називають друзями кремля...

Подібні тенденції намітилися й у ряді інших держав-членів ЄС. Там ще не так видно зсуви у владних елітах, але електоральні настрої стали більш відкритими для популізму й проросійської агітації. Навіть у консервативній Великобританії, де всі основні політичні сили демонструють хороший імунітет від путінської інфекції, преса й громадська думка в значній мірі інфіковані. Опитування свідчать, що антиукраїнська кампанія не пройшла безслідно, й виважені та відповідальні лідери країни рано чи пізно дадуть слабинку під цим інформаційним пресингом.

Внаслідок добре спланованих інформаційних атак Україна має суттєві проблеми й у Нідерландах. Там вміло проведена авантюра з референдумом та темна й не до кінця зрозуміла історія з картинами й інфантильна реакція на все це деяких наших політиків (особливо радикального толку) створюють навіть інституційні проблеми щодо імплементації Угоди про асоціацію. Хоча місцеві еліти досить тверезо й негативно оцінюють роль Росії та позитивно - перспективи України (Один із найавторитетніших тамтешніх банків ABN AMRO вніс Україну до числа найперспективніших ринків світу), симпатії типового обивателя для нас тривожні.

У багатьох інших державах ситуація ще гірша. Показова Чехія. Певний час, коли Дмітрій Мєдвєдєв вирішив трохи зекономити на розкиданні ресурсів для "зарубєжних друзєй", без корупційного підживлення навіть явний москвофіл президент Мілош Земан почав озвучувати антиросійські тези. Але, вочевидь, вмішався Путін, відновив "кормьожку" й усе повернулося на свої місця.

Греція й Кіпр утримуються від блокування політики санкцій виключно через тиск основних донорів, але для нас це тимчасова передишка...

Не буду більше надокучати аналізом зсувів у політичних симпатіях та їх наслідках в інших державах - їх загалом можна охарактеризувати як стримано песимістичні. Це, звичайно ж, не критично для ЄС - процес циклічний, тому з часом це шумовиння відійде (було й гірше: в ФРН уже правив Шрьодер, а в Італії Берлусконі). Особливістю теперішнього спалаху популізму й деструкції є явний зовнішній вплив з боку РФ: корупційні вливання радикальним політикам, продажним журналістам і хитким впливовим особам, інформаційна війна та добре зорганізований і своєчасно підштовхнутий потік мігрантів до Європи. Зараз ситуація трохи гірша від інших витків лише через те, що ці тенденції одночасно охопили значно більшу кількість країн. Тому Євросоюз буде змушений здати трохи важчий екзамен на стійкість. Вони здадуть. А ми?

Нам треба підготуватися до несприятливого періоду, який по наростаючій нахлине починаючи зі середини-кінця наступного року й досягне піку в 2017-19 роках. Розум, твереза оцінка, відсутність протистояння у владних інститутах, максимальна ефективність дій і рішень та вміння себе позитивно представити перед зарубіжними партнерами - ось, власне, основні запоруки успіху. Зараз, доки маємо більш-менш сприятливі обставини серед зарубіжних партнерів, мусимо максимально закріпити успіхи, фактично заякоритися на отриманих плацдармах. Будь-які провокативні дії, смута, розкол владних еліт, зрив досягнутих домовленостей коштуватимуть нам надто дорого. До того ж ціна буде стрімко зростати.

Я як спеціаліст із проблем міжнародної політики стараюся оцінювати спроможність наших політичних еліт, контреліт і псевдоеліт бути відповідальними й мудрими саме перед лицем цих викликів.

На жаль, висновки дуже сумні. Одні діють, як слон у фарфоровій крамниці, інші - як відверті провокатори чи майже як агенти іноземної держави. Ще інші такими агентами імовірно й є...

Пізніше поділюся своїми роздумами й на цю тему, зараз мушу згортатися, бо й так замість невеликого допису вже визріла середня стаття..."