Завершується 2015 рік. Незабаром вступить у свої права 2016-ий, в якому весь український народ, крім інших визначних і не дуже дат, відзначатиме знакову державну подію - 25-ту річницю незалежності України. Ті, хто цікавиться історією української державності, знає її, погодяться, думаємо, з тим, що 25 років тому усім нам важко було повірити, що наша молода держава вистоїть і доживе до свого справжнього першого ювілею - першого двадцятип'ятиріччя. Нам було важко повірити у це, бо історичні факти, зокрема, часів Української Народної Республіки, свідчили про зворотне. Попри усі суб'єктивні і об'єктивні труднощі, які стояли і продовжують стояти перед владою і народом, підступні агресивні дії північного сусіда Україна продовжує розбудовуватися, зміцнюватися і утверджуватися перед усім світом як суверенна, демократична, незалежна і європейська держава.

Символи української суверенності вже давно добре відомі міжнародному співтовариству - Малий герб, синьо-жовтий прапор і гімн ''Ще не вмерла України і Слава, і Воля''. Процес утвердження державної символіки, який відбувався на очах нинішнього покоління, був надзвичайно складним і суперечливим. Але, на жаль, ми не маємо жодних підстав для того, щоб заявити: він уже закінчився, що вже всі громадяни України свято шанують, як це відбувається в цивілізованих країнах, традиції своїх предків, які пов'язуються з боротьбою за волю і незалежність. У нашій державі, на жаль, ще багато противників як самої незалежності України, так і її національних символів.

Події в Криму і на сході держави яскраво це засвідчують. Воістину немає нічого святого на землі для частини людей, на якій вони народилися, виросли і живуть.

Нещодавно Посол Латвії в Україні пані Аргіта Даудзе влаштувала прийняття з нагоди завершення її дипломатичної місії в Україні. На ньому можна було побачити, ознайомитися і навіть взяти з собою низку вельми цікавих публікацій про країну і її столицю, історію, економіку, культуру, звички і уподобання народу, цікаві місця, які залюбки відвідують не лише латиші, а й численні іноземні туристи.

Прикметно, що виготовлені на високому поліграфічному рівні видання розповсюджувалися англійською, російською й українською мовами. Залишимо осторонь питання про те, чи зможе, наприклад, Постійний представник України при ООН, який повертається на Батьківщину після майже 9 років перебування у Нью-Йорку, повторити приклад Латвії? Адже серед 193 країн-членів цієї світової Організації є ще чимало таких, які мають лише загальну уяву про нашу державу, одну із засновниць Організації Об'єднаних Націй.

Скоріше за все - ні. Знаємо на власному досвіді перебування на посольських посадах, що закордонні установи України відчувають справжній голод через нестачу друкованих інформаційних матеріалів про нашу країну, її народ, історію, економіку, культуру тощо.

Нашу ж увагу привернула одна з розповсюджуваних латвійським посольством на прийнятті публікацій під назвою ''Національні символи Латвії''. У буклеті, ілюстрованому численними кольоровими фотографіями, містилося зображення Національного прапора країни з детальним описом історії його походження. Далі подавалася інформація про Національний герб, з якої випливало, що в Латвії є Великий герб, Малий доповнений герб і просто Малий герб. Подавалися усі їх зображення. Чільне місце приділялося Державному гімну країни. Було викладено його історію, подавався текст і навіть ноти.

Та найбільше наше здивування викликав розділ про інші латвійські символи. Як з'ясувалося, країна пишається своїм національним птахом - трясогузкою, яка часто згадується в латиських народних піснях, уособлюючи собою працьовитість і старанність народу. Серед інших національних символів країни є також комаха - божа корівка - улюблена героїня дитячих казок, а також квітка -лугова ромашка, яку зазвичай вплітають у святкові вінки. Національними деревами Латвії є дуб і липа, національним каменем - бурштин, національною річкою - Даугава. І цей перелік можна продовжувати.

Після затвердження Верховною Радою України 19 лютого 1992 року Малого герба нашої держави - Тризуба - минуло більше 23 років, і відсутність серед національних символів незалежної України Великого герба як об'єднуючого геральдичного знаку не слугує нашій державі і не сприяє зміцненню її міжнародного іміджу. 15 лютого 2014 року в газеті ''Урядовий кур'єр'' з'явилося зображення одного з можливих проектів майбутнього Великого герба України. На наше глибоке переконання, саме цей проект міг би бути тим варіантом, що повністю відображає і уособлює в собі багатовікову історію України.

Наша держава могла б пишатися й іншими своїми національними символами - Дніпром, калиною, дубом, соловейком, які вже практично набули такого статусу в писемній і усній творчості українського народу і стали елементами його згуртованості в соборній державі.

Ось такі думки виникли у нас при ознайомленні з буклетом ''Національні символи Латвії''. Дружня країна наочно продемонструвала нам, українцям, як треба шанувати державу і символи, які уособлюють у світі її саму і її народ .

Прекрасним приводом і нагодою для вирішення питання про Великий герб України, на нашу думку, має стати Указ Президента України № 675/2015 від 3 грудня 2015 року «Про відзначення 25-ї річниці незалежності України», у якому йдеться, зокрема, про необхідність висвітлення у підготовчий до 24 серпня 2016 року період історії державних символів нашої держави.