Трохи реалістичних, без прикрас, роздумів про альянс письменника і читача, про читачів фіктивних та реальних. Роздуми стосуються не початківців, а відомих і, так би мовити, іменитих письменників.

По-перше, найбільша кількість людей не читає художньої літератури.

По-друге, ті що читають, могли вашу книжку прочитати випадково і відразу забути про вас і книжку.

По-третє, читало читачів женеться за авантюрним сюжетом чи пристрасною любовною інтригою, чи історичними деталями. Навряд, чи ви вгодите їм, цим читачам-гедоністам.

По-четверте, чимало може просто не вчитатися у ваші книги-нема ні часу, ні сил. Так-так, є певна кількість тонких письменників, у книжки яких треба дійсно «вчитуватися» - аж тоді відкриються їхні світи.

По-п′яте, коли говорити про українських читачів, то важливий економічний фактор.

По-шосте, є такі , що перестають читати ваші книги через особисті стосунки або через те, що ви полисіли чи посивіли.

По-сьоме, величезна кількість читачів ведеться на «модні» імена, рейтинги і т. д. Так є всюди і завжди - з цим нічого не вдіяти.

Є ще чимало інших факторів, але досить.

Залишаються читачі, які люблять художні світи саме того чи іншого письменника. Вони можуть «зраджувати» вас із іншими, але завжди повертаються до ваших книг. Вони знайшли там щось особливе, щось сокровенне для себе, щось дуже близьке для свого внутрішнього світу. Їх може бути - не знаю - від ста-двісті до кілька тисяч, коли книги письменника перекладаються. Або і кілька десятків тисяч, коли письменник дуже талановитий і відомий.

Ці роздуми, звісно, важко зважити на Терезах і прокласифікувати. Вони, безперечно, дуже приблизні.

Я лише хотів нагадати письменникам, щоб ілюзорно не перебільшували кількість своїх власних, відданих читачів. Але саме ці читачі творять письменницькі культи, як би претензійно це не звучало для нашого байдужого і неуважного часу.

Отака фігня, малята, як говорив незабутній дід Панас....