В Кремлі багато років видумували різноманітні приводи для санкцій щодо українських товарів, а Україна не відповідала. Тепер все змінилося

Російсько-українські торговельні конфлікти мають довгу історію. На жаль, Україна майже завжди була їх пасивним учасником. Зараз ситуація змінюється. Ми почали відповідати на рівних і вибудовувати власну стратегію взаємовідносин. Ця нова геоекономічна реальність піде на користь нашій економіці і нашим виробникам. Про це у своєму блозі на сайті "Новое Время пише Владислава Рутицька.

Що відбулося

2015 рік став переломним періодом для торговельних відносин України і Росії в сфері агропродукції. Ще в 2014 році стало зрозуміло, що російський ринок закриється для нас на дуже довгий період. Нам вдалося підготуватися і перенаправити експортні потоки до Азії та ЄС. Тому, коли ввели санкції - ми були готові. І ті збитки, які понесла галузь будуть повністю відшкодовані. Тепер вже черга України наносити економічні удари і закривати свій ринок для російських товарів.

І справа не тільки в санкціях. Точніше, не лише в них. Статистичні дані митниці за 11 місяців показують, що в 2015 році імпорт російської агропродукції в Україну в порівнянні з 2014 впав приблизно в три рази.

Росія перестала бути головним постачальником агропродукції в Україну. Вона перемістилася з першого на третє місце в переліку топ-імпортерів, пропустивши вперед Німеччину та Польщу.

В порівнянні з дореволюційним 2013 роком її доля серед постачальників агропродукції в Україну скоротилася з 10,2% до 6,8%. В грошовому еквіваленті зменшення російського агроімпорту на кінець минулого року в порівнянні з 2013 склав трохи більше $645 млн.

Це приголомшливий результат, зважаючи на традиційні економічні зв'язки, близькість кордону тощо. Я підкреслю, що ці цифри не є результатом прямих економічних контрдій України. Результати цієї діяльності ми побачимо лише в наступному році.

Це наслідок нашої з вами громадянської позиції - споживацького бойкоту російських товарів. Це також і переорієнтація бізнесу, який продовжує розривати контакти з непередбачуваними і неперспективними російськими партнерами.

Чому це вигідно для України

В цій колонці я хочу зупинитися лише на економічних факторах і зиску, який отримає наша країна саме в аграрній сфері.

По-перше, усвідомлення неминучості торговельної війни з Росією призвело до того, що український агробізнес отримав величезний стимул до модернізації і переорієнтації на ту частину світового ринку, яка працює за європейськими стандартами якості. Об'єм цієї частини глобального ринку значно більший за російським. Початок "гарячої фази" торговельного конфлікту тільки прискорить процес модернізації і нового якісного розвитку української агропромисловості.

По-друге, зменшуючи долю імпорту з Росії, українці допомагають власним виробникам. Так, дійсно, якусь долю ринку, що звільняється, займуть товари з Європи та інших країн світу. Однак, найбільший зиск отримають українські виробники. Серед причин: "дешева гривня", споживацькі смаки, логістика, більша схожість продуктів. Це дуже великий плюс, враховуючи скорочення нашого внутрішнього ринку і удар по виробникам від окупації Криму і війни на Сході.

По-третє, Україна отримує важелі впливу на Росію. Сьогодні дуже гостро стоїть питання транзиту українських товарів через територію Росії в країни Азії, в першу чергу в Казахстан. Режим торговельної війни дозволить нам вибудовувати власну систему тиску і врешті решт домогтися свого.

І четверте, нинішня ситуація - це сигнал всім іноземним інвесторам, які раніше дозволяли собі імпортувати в Україну свою продукцію з російських майданчиків. Зараз все гранично ясно. Ми встановили правила гри, які, хоч і в різних варіаціях, будуть діяти дуже довго. Тож тепер іноземні партнери будуть використовувати свої західні виробництва для постачання продукції в Україну. А деякі з них будуть розширювати потужності у нас, або й створювати нові виробництва. Це дозволить збільшити кількість робочих місць в харчовій галузі і залучити іноземні інвестиції.

Що далі

Україна зуміла вирватися з економічного рабства і не понести значних втрат, отримавши натомість нові можливості для розвитку. Запрацювала повномасштабна ЗВТ з Європою. Весь минулий рік ми переорієнтовувати експорт агропродукції і в нинішньому році будемо нарощувати свої позиції на нових ринках.

Україна продовжує вибудовувати свої власні, двосторонні, дружні відносини з членами Євразійського Союзу і країнами СНД. Ми допомагаємо нашим агровиробникам виходити на ринок Казахстану і ведемо рівний діалог з Білоруссю, не озираючись на Кремль. Звичайно, Росія намагається перешкодити нашим ініціативам. Однак вже зараз налаштовані альтернативні шляхи поставок до Азії. Ми маємо в цій справі впливових геоекономічних союзників, тож переконана, що за кілька років нові торгові шляхи повномасштабно запрацюють в обхід непередбачуваної, нестабільної і непрогнозованої Росії.

Ми навчилися відповідати Росії її ж зброєю. В Кремлі багато років видумували різноманітні приводи для санкцій щодо українських товарів. Україна не відповідала. Тепер все змінилося і, сподіваюся, в наступному році я зможу звітувати вам про серйозні цифри втрат російської економіки через дії України. Думаю, що за підсумками наступного року втрати російських експортерів продуктів харчування в Україну в порівнянні з 2013 роком можуть скласти не менше $700 млн.

Це значні об'єми, які росіяни не зможуть повністю замістити і будуть вимушені скорочувати виробництво. В стратегічній перспективі - це перевага над конкурентами для українських виробників і експортерів на світовому ринку.

Думаю, що за підсумками 2016 року доля російських агропродуктів на українському ринку буде значно зменшена. Росія може вилетіти з трійки топ-імпортерів, поступившись Туреччині. Ну а українська агропромисловість отримає додаткові стимули для розвитку і збільшення своєї долі на внутрішньому ринку.

Нам всім сьогодні це дуже потрібно. Адже це питання напряму стосується успішного поступального і якісного розвитку економіки України.