"Я-а нє паніма-аю па-рускі" – геніальна фраза трьох балтійських народів, яка відучила рашистів від "братерських" обійм, а відтак і претензій на зверхність.

Це я до того, що є перевірений рецепт протистояння кампанії примирення росіян з українцями – "ми адін народ", "панять і прастіть", "абнять і плакать" тощо.

Є ще один балтійський рецепт, який може бути корисним у нашій ситуації – це політика щодо (не)громадянства. Іспит із державної мови – обов'язковий критерій його отримання. Бо без мови немає комунікації...

Багато хто з нас вважає, що спілкуючися з росіянами (російською) їх можна в чомусь переконати, "розкрити очі" на правду, переагітувати тощо. Моя ж думка така, що розумні і порядні люди самі все розуміють, їм соромно за свою державу і поведінку співвітчизників. З ними варто спілкуватися і їх підтримувати. А решті краще сказати: "Я нє панімаю па-вашему". Як ввічлива форма "відчепіться від нас!" Це найкращий контраргумент проти нав'язливого "братерства", мовний бар'єр, межа, карантин. Принаймні до кращих часів.

Нам буде важче, ніж в країнах Балтії, бо в нас і українці продовжують між собою спілкуватися російською. Мало хто повірить у цю фразу... Але варто спробувати).

Щоправда, у моїй стрічці значно більше дописів проти цієї "кампанії примирення", ніж за. Що робить честь моїм "френдам".